Співаючи в темряві: знайдіть надію в піснях ПисанняЗразок

Пісня перемоги

На початку 2008 року у моєї мами діагностували рак молочної залози третьої стадії. Ми всі були приголомшені цією новиною. Вона пройшла кілька курсів потужної хімієтерапії з сильними побічними ефектами. Потім операція. Потім знову хімієтерапія. І, зрештою, опромінення.

Це був темний, страшний, бридкий період. І я, авторка багатьох сповнених надії пісень, відчувала, як мої надія і спокій покидають мене.

І тоді до справи взялася тітка Керол. Попри те, що вона сама була засмучена ситуацією, протягом наступних кількох місяців вона вчила нас пісням перемоги, які допомогли нам пройти крізь бурю. Сьогодні вона називає їх "піснями підбадьорення", хоча вони не є такими легкими й приємними, як саме по собі слово "підбадьорення". Це витончено-потужні гімни хвали, які закликають нас до надії посеред страждань і сумнівів.

Що означає співати про перемогу під час життєвих штормів? Ми всі час від часу переживаємо часи темряви. Насправді я думаю, що в нашій душі завжди назріває невелика буря. Тривога, неспокій і страх шкодять нашій розсудливості та зменшують нашу радість.

Будь то глобальна пандемія, протести чи наростальна паніка щодо майбутнього, світу, схоже, завжди вдається знаходити способи наганяти на нас нові страхи. 

І так часто ми виявляємося паралізованими цими страхами. Ми не рухаємося, бо не знаємо, чого хоче від нас Бог. Я була надзвичайно рада дізнатися, що насправді ми знаємо, чого Він хоче від нас – або принаймні з чого слід почати. І Він говорив нам про це роками. 

Для ізраїльтян Він дбайливо окреслив настанови, згідно з якими має жити Його народ, а згодом Ісус лаконічно підсумував їх: "Люби Господа Бога свого всім серцем, усією душею і розумом своїм... Люби ближнього твого, як самого себе" (Мт. 22:37, 39).

Про це знала Дебора, суддя Ізраїлю за часів, коли у них ще не було царя. Вона любила Бога всім серцем, довіряла Йому, слухалася Його і прагнула добра для свого народу. Її довіра була заразливою. Воєначальник Варак теж підхопив її віру. Хоча спочатку він був несміливим і боязким, потім послідував прикладу Дебори. Вони надихнули десять тисяч воїнів, котрі пішли на захист своїх земляків, вірячи, що Бог дасть їм перемогу в битві.

Тож навіть коли ми стикаємося з невідомістю, навіть коли нас оточує непевність, навіть в очікуванні, у нас є важлива місія. Ми повинні довірити наші спраглі серця Господу і ділитися ними одне з одним. Ми любимо, адже Він полюбив нас. І ми постійно вчимося знаходити відпочинок для своїх втомлених душ в обіймах Єдиного, Хто може боротися за нас і вести нас до перемоги.

Роздуми: Запитайте Бога сьогодні, як Він закликає вас до відпочинку, і де Він спонукає вас діяти. Потім попросіть допомоги в цьому.