Подорож Євангелієм від Луки та ДіямиЗразок

У цьому, наступному розділі від Луки Ісус дає фізичний зір сліпим і продовжує надавати духовне розуміння того, що означає жити в перевернутому Царстві Божому. Але перш ніж хтось зможе жити в Царстві з молитвою та щедрістю до бідних, він повинен спочатку увійти в нього. Але ніхто не може увійти в Царство Боже, якщо спочатку не упокорить себе до повної залежності від Бога. Дехто вірить лише в себе та не розуміє це, тому він розповідає наступну притчу. Ось про що вона.

Живуть собі два чоловіки, які йдуть одного дня до храму помолитися. Один — фарисей, відомий своїми знаннями Святого Письма та своїм лідерством у храмі, а другий — митник, якого зневажають як зрадника, та який співпрацює з корумпованою римською окупаційною владою. Фарисей молиться про себе, вважаючи себе святішим за всіх інших. Він дякує Богу за це. Але інший чоловік, митник, не може навіть підняти очі, поки молиться. Він з горя б’є себе у груди й каже: «Боже, будь милостивий до мене грішника!» Ісус закінчує свою розповідь словами про те, що цей митник був єдиним, хто того дня повернувся додому, виправданим перед Богом. Він пояснює, як ця разюча зміна стану працює в його Царстві: «Бо кожен, хто підносить себе, буде упокорений, а хто упокорює себе, буде піднесений».

Лука підкреслює тему смирення, повторюючи слова Ісуса з іншої сцени з його життя. Лука пояснює, що одного разу матері та татусі принесли своїх дітей безпосередньо до Ісуса, щоб отримати його благословення. Його учням такі перерви вважаються недоречними. Вони докоряють цім сім’ям та намагаються відправити їх геть. Але Ісус постає за малечу та каже: «Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже». Він закінчує свою промову застереженням і запрошенням: «Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде».