Залізо гострить залізо: особисте наставництво у Старому ЗаповітіЗразок

День 4: Давид і Йонатан

Дружба між Давидом і Йонатаном пропонує нам ще одну картину того, як може виглядати особисте наставництво. 

Саул був першим царем Ізраїлю, а Йонатан - його сином. Незважаючи на свій скромний початок, Саул поволі почав нехтувати Господом і більше турбуватися про створення власної династії. Її частина прагнула, щоб одного дня Йонатан замінив царя на троні.

Однак це розходилося з Божим планом. Господь послав пророка Самуїла помазати молодого пастуха Давида на заміну Саулу. Давид був людиною "по серцю Божому". На жаль, Саул був абсолютною протилежністю. Тому із ревнощів ізраїльський цар невпинно переслідував Давида, маючи намір убити його та прокласти дорогу до трону Йонатану, щоб він міг безперешкодно стати його наступником (див. 1 Самуїла 1-31). 

Серед усього цього хаосу трапилося дещо неймовірне: Давид і Йонатан стали спорідненими душами; “Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою”. Не було конкуренції, не було занепокоєння тим, що хтось негативно вплине на дружбу; обидва були готові стояти один за одного, незалежно від того, чого це їм варуватиме. 

Ми зустрічаємо заклики до таких відносин по всій Біблії. Це відображено, зокрема, у двох приповістях: «Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний» та «Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга» (Книга Приказок 18:24; 27:17). 

З дружби Давида та Йонатана ми дізнаємося про важливість людини, яка завжди підставить плече. Дійсно, як писав Соломон, син Давидів, "краще двом, як одному" (Екклезіаст 4:9-12), а з Богом у стосунках "нитка потрійна не скоро пірветься" (вірш 12).