Втрачений спокійЗразок

Спокій у хаосі 

Чи можливо відчувати мир, коли ви переживаєте біль? Коротка відповідь — так, проте це не означає, що біль буде меншим. Насправді ви можете переживати ці два стани одночасно. 

Учні та перші послідовники Ісуса знали про це не з чуток. Вони не були новачками у бурях. І хоча вони завжди залишалися вірними, це не означає, що вони ніколи не відчували розчарування, замішання, сумнівів чи занепокоєння. Просто подивіться, що Павло написав про свій досвід: 

Бо не хочемо браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити. Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих. 2 Коринтян 1:8-9 UBIO

Апостол Павло не бажав прикрашати їхній досвід. Він не хотів, щоб люди думали, що вони знайшли ціль без страждань. Але він також не хотів сильно зосереджуватися на своїх стражданнях, упускаючи те, що Бог робив у цій історії. 

Ми схильні прагнути до мети та спокою без болю. Ми схильні думати, що якщо щось іде не дуже добре, то воно того не варте. Але Ісус ніколи не обіцяв нам легкого життя на землі. Насправді Він заздалегідь повідомив нам про це, щоб ми знали, що у нас будуть проблеми в цьому світі. Але Він також залишив нам надію та спокій, адже Він уже переміг усе це. 

І навіть незважаючи на те, що Він здобув перемогу над усім, Він нас тим самим втішає. У тому ж уривку з 2-го Послання до Коринтян Павло пише про те, як вони пережили надприродну втіху Бога в хаосі своїх обставин. І він представляє це як можливість для нас поширити ту саму втіху на інших. 

Ми стикатимемося з бурями в цьому житті. Найчастіше ці бурі показують стан нашої віри. Чи ми реагуємо залежно від наших страждань? Чи ми фокусуємося на неправильних запитаннях? 

У Марка 4 ми читаємо про справжній шторм, з яким зіткнулися учні. Хвилі билися об борт, і вони боялися, що втопляться. Ісус тим часом спав у човні. Врешті учні зробили те, що б зробила більшість із нас. Вони в розпачі розбудили Ісуса і запитали: 

…"Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?" Марка 4:38 UBIO

Чи не це запитання нам найбільше хочеться поставити під час бур у нашому власному житті? Господи, невже Тобі байдуже? 

Ісус відповідає, заспокоюючи бурю, але водночас кидаючи виклик їхньому комфорту. Він подбав, щоб не тільки вирішити їхню проблему, але й дізнатися про силу їхньої віри. 

Коли ми знаємо, Хто такий Ісус, то можемо бути впевненими, що Він дбає про наші бурі й Він з нами під час них. Отже, чи можемо ми знайти спокій під час болю? Так. Але це вимагає віри — віри в те, що наш біль має мету, і наш Бог залишається незворушним протягом усього процесу.