Звички щастяЗразок

Звичка щастя: Знайдіть спільне

Одна навичка, якої, здається, більше не навчають у школі, — це вміння добре працювати з іншими. Але це одна з найважливіших навичок, яку потрібно навчитися, якщо ви збираєтеся бути щасливою людиною.

Якщо ви погано працюєте з іншими людьми, ви будете нещасливі більшу частину свого життя.

Що вам потрібно навчитися, щоб працювати з іншими людьми?

По-перше, ви повинні навчитися співпрацювати з іншими.

Епафродит був чоловіком, якого церква у Філіппах послала до Риму з даром фінансової підтримки для Павла, поки той був у в’язниці. У Посланні до Филип’ян 2:25 сказано: «Я вважаю за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата в Христі, товариша в праці та соратника, і якого ви відправили допомогти мені у скруті моїй.»

Називаючи Епафродита своїм братом, соратником і товаришем в праці, Павло говорив, що життя і служіння — це сім’я, це спільність і це боротьба.

Церква — це сім’я Бога. Ми є братами і сестрами з людьми, з якими служимо і поклоняємося, і ми повинні ставитися до них як до братів і сестер. Це також спільнота, де ми працюємо та служимо разом заради спільної мети — Великого доручення.

Ви також разом боретеся проти Сатани, і вам потрібно підтримувати одне одного. Ви повинні захищати та підбадьорювати одне одного.

Найкраще місце, щоб навчитися співпрацювати з іншими, — це церква.

По-друге, вам потрібно навчитися бути уважними.

Павло знову говорить про Епафродита в Посланні до Филип’ян 2:26, коли він каже: «Я вирішив це зробити, бо він сумує за вами всіма, й дуже занепокоївся, коли ви дізналися, що він хворів.»

Зверніть увагу, що є два приклади уваги. Павло уважно ставиться до туги за домом свого соратника, а Епафродит уважно ставиться до турботи Филип'ян.

Це ключ до щастя! Чим уважніше ви навчитеся ставитися до потреб, сумнівів і страхів інших людей, тим щасливішими ви будете. Якщо ви неуважні, у вас буде нещасливий шлюб.

У 1 Коринтян 1:10 у Біблії сказано: «Я благаю вас, брати і сестри мої, іменем Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви погоджувалися одне з одним, щоб не було розбрату між вами, і щоб були ви єдині в думках своїх і прагненнях.»

Ніхто з нас за своєю природою не є уважною людиною, тому що ми схильні думати в першу чергу про себе, а не про потреби інших. «Бути єдиними» вимагає праці, а навчитися ладнати й добре співпрацювати з іншими вимагає практики. Подібно до саду, який потребує культивування, щоб принести плоди, ви побачите, як ваші зусилля принесуть плоди щастя та міцних стосунків.