Мир — це ОсобаЗразок

Потенціал штормів

Чому здається, що Бог не слідкує за нашим життям? Ми б хотіли мати, спокійне та гладеньке, наче скло, море, наперед дякуємо! 

Ми любимо комфорт. Ми хочемо днів без жодних турбот і проблем. Ми хочемо подружжя та дітей, які не конфліктують, колег, які не дратують, а також техніку та транспортні засоби, які ніколи не ламаються. Ми розглядаємо будь-які порушення нашого графіка чи порядку денного як величезну проблему. Напевно, ми чи близькі нам люди робимо щось не так. Треба щось змінити! 

Але, за іронією долі, без бурі та труднощів ми не маємо потреби в мирі! 

Шторми та труднощі мають великий потенціал, щоб зламати нас, вивести з рівноваги, відсторонити нас від нашої мети або, принаймні, відвернути нашу увагу. Наш невблаганний ворог ніколи не впустить можливості висунути свою брехню та звинувачення, сподіваючись вкрасти наш мир, знищити нашу довіру і зрештою знищити нашу віру. 

Але бурі також містять потенціал зрощувати нас. Саме під час шторму ми можемо проявити свою віру та довіру Богу, а також нашу любов до ближніх. Напрочуд, віра не потрібна, щоб погодитися та повірити звинуваченням ворога: «Це занадто важко. Не має значення, що ти вибереш. Подумай про себе! Боротися не варто». Щоб боротися зі стурбованістю та занепокоєнням, потрібно рішуче активізовувати віру в те, що Бог говорить і що здатен зробити. «Я вирішив довіряти Тобі! Я чекаю, коли Ти проявишся. Я вірю, що Ти бачиш мене, і так чи інакше, все це буде для мого ж блага».

Що може статися, якщо замість того, щоб намагатися уникнути життєвих штормів, ми зіткнемося зі своїми важкими ситуаціями лоб в лоб? Що, якби ми подолали свої страхи і відмовилися від контролю? Що, якби ми побачили ці важкі часи як можливість для духовного зростання та змінення нашого серця? Що, якщо наша готовність до складних обставин навчить наших дітей і оточуючих того, чого вони можуть інакше ніколи не навчитися?

Одного літа 21 член нашої родини, віком від 5 до 65 років, вирушили на сходження на гору Анкомпагре висотою 4361 м у Колорадо. Частини цього підйому були дуже важкими і зайняли багато виснажуючих годин. Багато разів ми хотіли здатися, задавалися питанням, що ми тут робимо. Здавалося, що вершина віддаляється. Повітря було розрідженим, і важко було перевести подих. Було багато сліз і скарг. «Це занадто важко! А якщо ми впадемо? Ми помремо?» Ми підбадьорювали один одного гучними підбадьореннями: «Я можу і зроблю це! Подолаємо це! Нарешті, ми ступили на це прекрасне просторе місце, здавалося б, на вершині світу! Піднесення, полегшення, радість, мир! Ми це зробили! Наші діти і навіть наші маленькі онуки зробили одну з найважчих речей, які вони коли-небудь робили. Назавжди змінені труднощами, які довелося подолати, і ця трансформація лишилася в наших серцях аж до сьогодні.

Налаштуйте своє серце на очікування штормів і труднощів, щоб вони не застали вас зненацька, коли прийдуть. Завдяки Його миру та присутності ви повністю забезпечені силою та відвагою, щоб перепливти на інший бік. Якщо ви будете охоче входити у складні ситуації та приймете рішення розглядати їх як можливості для зростання, ви отримаєте впевненість і внутрішню силу від Його невидимої присутності. Ваші здібності будуть розширені понад те, що ви коли-небудь уявляли можливим. Найголовніше, ви зможете сказати тим, хто стоїть за вами, що вони успішно переживуть свої власні шторми, не самі по собі, а з Миром у серці.

Кожен шторм, з яким ми стикаємося, може знищити нас, але Мир обіцяє охороняти наше серце і розум. Коли ми відважно зустрінемо цю бурю віч-на-віч, пліч-о-пліч з Ним, ми втратимо лише те, що має померти: гріх, гордість, негатив, критику, егоїзм, образу. Речі, які тримають нас у глибокому рабстві та заважають нам бути тими, ким Бог покликав нас бути. Речі, які мають померти, щоб ми могли повністю ожити в Ньому. 

Я уявляю, що наша довіра Ісусу викликає посмішку на Його обличчі, коли Він веде нас до свободи на протилежному березі. Коли наші очі залишаться на Ньому в найглибшій, найтемнішій бурі, ми матимемо мир, тому що Мир — це Особа.