Добра Звістка: підбадьорення для світу в кризіЗразок

У Бога добрі плани

Ми живемо в безпрецедентний час, маневруючи між загрозами життю та економічними потрясіннями, з якими зіткнулися через пандемію коронавірусу. У минулому ми спостерігали катастрофічні наслідки хвороб, стихійних лих і воєн у різних країнах, але зараз усе по-іншому. У наш час дещо об'єднує весь світ: ми намагаємося подолати смертельний вірус.

Як нам, послідовникам Ісуса, з цим розібратися? Що робити з нашими запитаннями до Бога та про Бога? Як знайти добру звістку у нескінченному потоці поганих новин? І як зрозуміти те, яким чином все це вписується в широко відомий вірш Єремії 29:11? 

Ось що Господь мовить: "Бо знаю Я всі задуми Свої щодо вас, задуми щодо процвітання вашого, а не лиха, щоб дати вам майбутнє і надію".

Цей вірш дарує надію, він - наша духовна страховка у важкі часи. Його друкують на футболках, чашках і листівках. Бог справді дарує надію, але нам необхідно зрозуміти контекст цього заповітного вірша. 

Єремія пророкував ізраїльтянам у південному царстві Юдеї перед тим, як у 586 році до нашої ери їх взяв у полон вавілонський цар Навуходоносор. У Єремії 27 він пророкував, що вони будуть служити цьому цареві, його синові та внукові, і що все буде під їх контролем (Єр.27:6-7). 

У наступному розділі лжепророк на ім'я Ананія сказав до народу, що Бог звільнить їх і поверне їм усе через два роки. Єремія оскаржив цю брехню Ананії та сказав, що він помре. Через два місяці той справді помер.

У 29-му розділі Єремія закликає народ жити своїм життям, перебуваючи в полоні - працювати, одружуватися, саджати сади, споживати плоди їхні та розмножуватися! Він каже, що вони пробудуть у Вавилоні 70 років, а потім повернуться додому. 

Божі плани надії та майбутнього для Його обраного народу, ймовірно, не дуже співвідносилися з їх власними уявленнями. Вони хотіли повернутися додому, але Бог сказав, що це станеться через 70 років. Вони хотіли мати власного царя, але Бог сказав, що вони будуть служити царю Вавилона. Вони хотіли процвітати на своїй батьківщині, але Бог велів робити це в країні, де вони утримувалися в полоні. Найважче було, мабуть, те, що старшому поколінню ніколи не судилося повернутися додому. Вони мали померти в чужій країні, служачи чужому цареві. 

Ми не можемо наполягати на своєму уявленні яскравого, повного надії майбутнього. Ми, як правило, короткозорі та приземлені. Але шляхи Бога завжди незрівнянно вище того, що ми можемо осягнути своїм розумом. Його план кращий! І він включає в себе вічність із Ним на небесах, а не тільки короткий відрізок нашого земного життя. 

Якщо наша надія змішана з сумнівами, страхом і тривогами, то ми можемо змінити це прямо сьогодні. Нам необхідно покласти край своєму ставленню"ну, сподіваюся", замінивши його на образ мислення "точно знаю". Наша надія не повинна бути прив'язаною до зручностей і задоволень цього світу, покликаних полегшити ситуацію. Натомість ми маємо зосередитися на обіцянках та істинах Слова Божого й фокусувати погляд на тому дні, коли наше яскраве, славне й вічне майбутнє стане реальністю. Замість того, щоб просто проживати день за днем ​​у тій скрутній ситуації, де ми опинилися, давайте знайдемо впевненість у тому, що Бог вкладе в нас надію, з чим би нам не довелося зіткнутися. 

Хочете поділитися сьогоднішнім зображенням? Натисніть тут для скачування.