Я - оптимістЗразок

ЧЕРЕЗ ЄВАНГЕЛІЄ

Школи в наші дні зазнають невдач у вихованні, їжа модифікована, льодовики тануть, підлітки виходять з-під контролю, церкви зникають… ви все це чули. Ви навіть самі могли про це все говорити. В будь-якому випадку, це погані новини. Не принижуючи вагомості жодної з цих важливих тем, послідовник Христа все-одно може сміливо сказати: «Я оптиміст». Чому? Оскільки, ми не лишаємось оптимістичними на основі того, що бачать наші очі. Ми лишаємось оптимістами, на основі того, що каже наш Бог. Але, що ж каже наш Бог? Ми не повинні гадати. Його слова були записані для нас.

Апостол Павло написав Послання до римлян близько 56 року нашої ери як передчуття свого майбутнього візиту до Римської церкви. Римська християнська громада об'єднувала як новонавернених у вірі (язичників), так і навернених з юдаїзму. Обидві групи переживали сум'яття між новою вірою та єврейським законом. Протягом наступних чотирьох днів ми розкриємо вісім причин із 8 послання до Римлян, щоб залишатися непохитним оптимістом.

У Римлянам 1:1 Павло описує себе як «вибраний для звіщання Євангелії Божої…». Вступ Павла одночасно є формулюванням мети всієї книги Послання до римлян. Фактично, тема Послання до римлян — Євангеліє — ось чому ми завжди можемо сказати: «Я оптиміст». Визначення саме цього поняття як в оригіналі грецькою мовою, так і староанглійською, та навіть у нашому словнику лишається незмінним – це «добра звістка». Євангеліє – це Добра Новина як для нового християнина, який зіткнувся з потрясіннями тисячі років тому, так і Доброю Новиною для вас сьогодні. Чому ми завжди оптимістичні, незалежно від заголовків у пресі? Через Євангеліє.

Моліться: Боже, відкрий моє серце для Твого Євангелія. Нехай моя теперішня перспектива відображає Твою вічну роботу.