Мати серце Марії у світі МартиЗразок

Спроба зробити все

Ви коли-небудь пробували зробити все? Я пробувала, пробую, і, мабуть, завжди буду. Це не тільки в моїй природі; це також є в моїй посадовій інструкції — і вашій також. Бути жінкою вимагає більше витривалості, більше креативності та більше мудрості, ніж я коли-небудь мріяла, бувши молодою дівчиною. І це стосується не лише сучасних зайнятих жінок. Так було завжди, як ми бачимо в історії Марії та Марти.

Насправді, можливо, жоден уривок зі Святого Письма краще не описує конфлікт, який ми відчуваємо як жінки, ніж той, який ми знаходимо в Луки 10:38–42. Ми всі відчули боротьбу. Ми хочемо поклонятися, як Марія, але Марта всередині продовжує нами керувати.

Виділіть хвилинку, щоб прочитати уривок з Луки зараз….

Посеред вашої власної зайнятості глибоко всередині вас є голод, покликання пізнавати й любити Бога. Справді пізнати Ісуса Христа та спільність Духа. Ви не шукаєте більше знань — ви прагнете душевної близькості.

Проте частина вас залишається позаду. Змучені, думаєте, як знайти сили чи час. Плекання свого духовного життя здається ще одним обов’язком — ще однією річчю, яку потрібно додати до життя, яке переповнене обов’язками.

Це майже так, ніби ви стоїте на нижній сходинці драбини, що тягнеться до небес. З нетерпінням, але злякані, ви називаєте сходинки духовними речами, які, як відомо, ви повинні робити: вивчати Біблію, молитися, спілкуватися... 

«Він десь там, нагорі», — кажете ви, злегка похитуючись, вдивляючись угору, не знаючи, з чого почати або чи хочете спробувати довгий, запаморочливий підйом. Але нічого не робити означає, що ви пропустите те, що ваше серце вже знає: у цій християнській ходьбі є щось більше, ніж ви відчули.

«Марія вибрала кращу частку?» Я кажу Богу посеред власного виру діяльності. «Ти хочеш сказати, що я маю робити більше?»

Ні, ні, лунає відповідь моєму втомленому серцю. Слова Ісуса в Луки 10 неймовірно звільняють тих із нас, хто живе на біговій доріжці життя.

Він вимагає від нас не «більшого». Насправді може бути й меншого.

Які «духовні» речі, котрі ви робите, більше нагадують завдання, ніж способи зростання близькості з Богом? Чому, на вашу думку, ви реагуєте на них саме так?