Вітри змін

Утішні слова Ісуса пролунали до учнів посеред жахливої бурі. Безпосередньо перед цим (вірш 48) Господь каже нам, що «вони йшли важко, бо вітер був проти них». Раніше того дня Ісус нагодував 20 000 людей обідом для маленького хлопчика. Це був досвід на вершині гори! Учні хотіли залишитися з Ісусом, але Він відіслав їх… у човен… темної ночі, коли наближався шторм!

Ви коли-небудь замислювалися, чому Він це зробив? Чому Ісус дозволяє нам зіткнутися з такими болісними, важкими обставинами? «Чи справді Він любить нас?» Попередньо учні запитали: «Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?»

Тієї ночі Ісус врятував учнів. І Він завжди вірний нам. Але чому Він дозволяє нам страждати? І чому Він може здаватися таким далеким, коли ми взиваємо до Нього? Якою може бути Його мета? Для чого вся ця темрява і звивистий біль? Чи означає це, що ми поза Божою волею?

Чи були учні поза Божою волею? Я так не думаю. Ісус змусив їх сісти в човен! Він хотів, щоб вони були там. Тоді вірш 52 вражає по-новому «...бо вони [учні] не зрозуміли про хліби, але їхні серця закам’яніли.»

Переглядаючи історію про хліб і рибу, не очевидно, що серця учнів були зачерствілі. Але Бог єдиний, Хто справді знає наші серця!

Він знає, що ми не можемо засвоїти ВСІ уроки, які нам потрібно вивчити, у хороші часи. Він точно знає, що нам потрібно! Він робить усе разом для нашого блага (Римлян 8:28), навіть у випадку, який ми б ніколи не вибрали для себе.

Моліться цією молитвою до Господа, Який знає і задовольняє наші потреби:

Дякую Тобі, Господи! Дякую за важкі речі. Дякую Тобі за те, що Ти так любиш нас, що Ти теж постраждав для нашого блага. Будь ласка, допоможи нам реагувати на всі життєві обставини так, як Ти хочеш. Зроби нас більше схожими на Тебе. Ми тебе любимо. Амінь.

Ці роздуми надав Майк Харе з Compassion International, штатний капелан і захисник дітей