Починаючи відносини з ІсусомЗразок

"Нова ідентичність"

Право стати Божими дітьми можливе завдяки Ісусу, і неймовірна новина полягає в тому, що через Ісуса нині Бог може сказати про нас те, що Він казав про Нього. Готовий дізнатися, що? Так ось: "Ти —Мій улюблений Син, Якого Я вподобав" (Марка 1:11).

Саме завдяки Ісусу Бог каже про тебе те, що Він казав про Свого Сина. У цій одній заяві Бог незбагненним чином доповнює нестачу тієї ідентичності, яку ми всі відчуваємо — в'їдливої, глибокої спраги приналежності, любові та схвалення. Зауваж три різні складові цієї ствердженої обітниці:

1. Ти — Мій син...


Коли Бог промовляє: "Ти — Мій син", то Він ототожнює Себе з нами. Він говорить, що має бажання бути пов'язаним із нами, що ми перебуваємо в єдності.

Перший пункт цієї нової ідентичності відкриває нам, що ми — люди, з якими Бог воліє бути пов'язаним. Він каже: "Так, це Моя донька; це Мій син." Відколи ми стали Його дітьми, Він не відокремлює Себе від нас. Як приємно усвідомлювати, що Він може бути таким добрим попри нашу ганебну поведінку!

2. Улюблений...

Інколи в сімейних стосунках ми не завжди сприймаємо одне одного, не кажучи вже про те, щоб любити. Якщо у твоїй сім'ї є член, якого ти недолюблюєш, то ти напевно знаєш, як це — визнавати його своїм родичем, але не мати до нього симпатії.

Але у Бога це не так. Він не тільки визнає, що "так, це Мій син", але Він також стверджує: "Я люблю цього сина. Я ласкавий до нього. Моє серце з ним і для нього.

3. Якого я вподобав.

Бог завершує цю ствердну обітницю доповненням: "У тобі Моє вподобання." Бог, що визначив зорям їх місце, каже, що пишається тобою. Не кимось іншим, а тобою.

У міру того, як ми зростаємо в розумінні Божої глибини сердечних задумів про нас, ці твердження поступово починають заповнювати порожнечу ідентичності в наших душах. Усі ці речі ми робили, бо шукали любові, намагалися бути важливими, відчути значущість, хотіли бути бажаними, скласти про себе високу думку. Проте зараз у нас є відповідь. Не від людей, не від матеріальних речей, які не задовольняють наші серця, не від звання чи посади... але від Бога.