Речі, яких Ісус ніколи не казавЗразок

Ви отримуєте те, на що заслуговуєте.

"Спасіння означає, що Бог робить для нас те, чого ми нездатні зробити самі для себе". Юджин Петерсон

Наше життя багате на транзакції. Ми ходимо на роботу і отримуємо зарплату. Частину з тих коштів ми перераховуємо, аби отримати улюблену каву, обід, або щоб дістатися на роботу. Фермер засіює поле і збирає врожай. Коли дитина не слухається, то на неї чекає покарання. Залежно від того, працює студент старанно чи ні, він дістане відповідну оцінку. Тому й не дивно, чому ми так швидко починаємо вірити, що отримуємо в житті саме те, на що заслуговуємо. 

Однак в такій філософії існує надто багато дір. Ви вже напевно задумувались над тим, чи голодне дитя заслужило народитися в регіоні з недоступністю належного харчування? Ні, воно не заслужило цього. В дійсності набагато більше поставлено на кін у рамках філософії "ви отримуєте те, на що заслужили" ніж соціально-економічний статус.

А хто заслужив Ісуса?

Ми, напевно, скажемо "амінь", коли читаємо цитату: "Спасіння означає, що Бог робить для нас те, чого ми не в стані зробити самі для себе", - однак наш рівень стресу, нестерпні внутрішні монологи, чи останні спроби духовного відновлення можуть підтвердити те, що ми дійсно в це віримо? Навіть якщо взяти все найкраще, що є у вашому житті, чи є це гідним того, аби безгрішна, досконала людина (не кажучи вже про Божого Сина) померла страшною смертю, аби ви змогли жити повним і вільним життям тут і потім у вічності? Якби ви, починаючи з сьогоднішнього дня, стали демонструвати ідеальну поведінку, нечувану щедрість та безперервну доброту, і так до кінця вашого життя, - то чи могли би ви заслужити те, що зробив для вас Ісус?

Можете полегшено зітхнути.

Ісус ніколи не казав: "Ви отримуєте те, на що заслуговуєте." 

Ісус казав таке: "Прощаються твої гріхи; Іди і більше не гріши; Пробач їм, бо вони не знають, що роблять, - і коли Він висів на хресті, то сказав до сповненого каяттям злочинця, - Поправді кажу тобі, сьогодні ти будеш зі Мною в раю". Злочинець зрозумів, Ким був Ісус і що Він робив для нього, поки вони вдвох умирали, будучи прибитими до хреста. Злочинець не мав шансу зійти додолу і почати читати Біблію кожного дня, стати членом церкви, служити для своєї спільноти, чи пунктуально приходити на зустрічі з подолання згубних звичок. Ні, він не мав шансу якось заслужити те, про що він попросив Ісуса - те, що Ісус щедро подарував йому.

Так як той злочинець, ми не маємо шансу заробити милість чи прихильність Бога, однак ми маємо шанс показати Йому нашу любов, щедрість і послух. Не у формі плати, а як хвалу. Хіба слідування за Христом задля піднесення Йому хвали не має набагато більше сенсу, аніж служіння Йому в рамках ще однієї щоденної справи?

Пороздумуйте: Які сфери мого життя та віри все ще залишаються невдалими спробами відплатити Христу? Як змінилося б життя, якби воно було сповнене хвали за безцінну милість, яку я ніколи не зможу заслужити?