Гучніша пісня: знайти надію посеред болю, тривоги, горя, сумнівів і плачуЗразок

Плач Єремії є яскравим прикладом плачу — звернення до Бога в горі чи болі. У нашому сьогоднішньому читанні Єремія, плачущий пророк і автор Плачу Єремії, відчуває спустошення через жахливі страждання свого народу.

Третій розділ книги є центральним, це фізична та емоційна кульмінація плачу Єремії. У третьому розділі міститься момент найглибших особистих та ревних прагнень пророка. Але незадовго до того, як Єремія, здається, впадає у відчай, — відбувається щось важливе.

Єремія вбиває в землю стовп віри. "Але я нагадую своєму серцю минуле, і від того оживає в мені надія", — проголошує пророк. "З Господньої милості ми все ж не загинули, тому що Його милосердя не вичерпується. Щоранку оновлюється Твоя велика вірність, Господи" (3:21-23).

Єремія вимовляє найпотужніше слово, яке будь-хто з нас може вимовити у своїй боротьбі: все ж.

І все ж настав момент, коли пророк переходить від своїх болісних "як" (див. день другий) до своєї єдиної надії.

"Все ж" це — тверда основа, стовп всього плачу, вбитий у землю.

Проте є надія на люблячу присутність Бога, навіть коли ми не можемо Його відчути.

Єремія все ж покладає свою надію на незмінну, непохитну любов Божу. Єремія заявляє: "Навіть якщо ці страждання ніколи не закінчаться, я завжди буду поклонятися Богові".

"Все ж" — це зміна парадигми нашого плачу.

"Все ж" залишається навіть тоді, коли не виліковується рак, коли не зменшується борг, коли хлопець не дзвонить, коли дитина страждає, коли нема відповіді, коли кохана людина знову завдає вам болю.

"Все ж" вірить, що навіть якщо все йде не так, Ісуса все одно достатньо. Його співчуття та ​​любові більше, ніж достатньо.

"Все ж" — це нагорода бійця. "Все ж" — це трудами здобута віра. "Все ж" сподівається на Бога заради Бога.

Якщо ми зможемо прийняти позицію Єремії "все ж", ми осягнемо найвищу форму справжнього поклоніння — поклоніння лише Богові. Не Бог і благословення, не Бог і блага, а Бог заради Бога.

І незалежно від того, наскільки сильно бушує буря, "все ж" витримає. "Все ж" все може бути жахливо, але я буду славити свого Бога, бо Він один достойний.

"Все ж" — це мистецтво довіри Богові, незалежно від того, що Він дає, незалежно від того, що Він забирає.

Наші нарікання, якщо ми їм дозволимо, або змусять нас впасти у відчай, або відродять в нас глибшу, щирішу віру, навчать нас твердо стояти й знаходити нові сили.

Якщо вам боляче, можете оголосити про своє "все ж" сьогодні.