Боже, де Ти?! Автор плану: Джон БіверЗразок

Де Ти? 

Чи бували у вас моменти, коли здавалося, що Господь так близько, що варто було лише прошепотіти Його ім'я, як Він опинявся поруч і відповідав саме в той момент?

Але прийшов час, коли ви залишили Йому одне послання за іншим, і Він, здавалося, зовсім зник з вашого життя. Можливо, саме там ви зараз і знаходитесь, і ваше питання, яке хочеться вигукнути в тиші, – це крик багатьох, хто опинився у життєвій пустелі: "Боже, де Ти?!"

Свій перший сезон пустелі я пережив молодим віруючим на початку вісімдесятих років, на той час я жив у Далласі, штат Техас. Коли я наївно вступив у цей безплідний сезон, я відчув, ніби Бог покинув мене. До цього все, що мені потрібно було зробити, – це покликати, і Господь миттєво відповідав. Я пам'ятаю, як Він швидко відповідав на найтривіальніші прохання. Його присутність була такою близькою, очевидною і сильною. 

Я просто не міг зрозуміти, що відбувається. Я стояв на колінах, день за днем, і кричав: "Боже, що відбувається? Таке враження, що Ти за мільйон кілометрів від мене!"

Протягом цього часу я постійно переглядав своє життя і запитував: "Який страшний гріх я вчинив?"

Звісно, я, як і кожна людина на планеті, періодично скочувався до гріха, але я також швидко каявся і просив прощення, яке пропонує Ісус. Наскільки мені відомо, в моєму житті не було якогось затятого, навмисного гріха.

"Боже, чому Ти більше не розмовляєш зі мною?" – запитував я в один посушливий день за іншим. Коли небеса стали схожими на мідь, я опинився в критичній точці – чи відмовлюся я від пошуків Бога, почуваючись відкинутим або забутим? Або ж я проштовхнуся крізь опір з пристрасним прагненням до Того, кого люблю всією душею? 

Я обрав останнє і не розчарувався. Пустеля – це місце, де ми відкриваємо для себе, чого ми насправді прагнемо: Бога чи речей цього світу? Якщо ми дозволимо Йому, то пустеля стане місцем, де Бог позбавить нас безбожних бажань і створить в нас серце, яке прагне Його понад усе.