Бібліологія з Тоні ЕвансомЗразок

Я був на кількох похоронах, де чув, як хтось казав, що ритуальна служба добре підготувала тіло до поховання. Малося на увазі, що вона чудово попрацювала над бальзамуванням і очищенням тіла, підкресленням рис обличчя, голінням або нанесенням косметики на лице та насамкінець одягом покійного. Втім, якою б якісною не була робота гробарів, тіло виглядає лиш імітацією живої, бадьорої людини, що колись існувала. Це тільки порожня оболонка.

Багато людей бачать Біблію саме такою. Ця книга має гарний вигляд і добре подана, проте вона не жива. Це лиш оболонка, що містить у собі давні розповіді про людей із далекого минулого, котрі вже померли та відійшли у вічність. Але, це не так. Писання засвідчує про себе, що воно ”живе й дієве”. Богословський термін, який Біблія використовує для опису цього явища, називається ”богонатхненність” Писання. Слово ”надихати” походить від латинського inspirare, що означає ”вдихати або дмухати”, й описує фізичний акт вдихання в щось. Отже, термін ”богонатхненність” не стосується душевного збудження, емоційного впливу чи оживленого почуття. Натомість він торкається походження Писання. Воно все походить від самого Бога. 

Багато вчених пов'язують акт надихання Святого Письма з тим, як Господь вдихнув життя в Адама. В обох випадках дія Бога, що вдихнув Свого Духа, веде до життя! Саме тому ми можемо сказати, що Писання живе та дієве. Воно не просто передає Слово Боже. Воно не лише містить його. Свято Письмо не стає якимось чином Божим Словом за певних умов. Воно є Божим Словом. Це записане вираження Божої особи — Його інтелекту, емоцій і волі. Писання походить від Бога, воно живе та діє і сьогодні. 

Які висновки щодо Писання ви можете зробити, краще розуміючи термін ”богонатхненність”?