Обрані: Згадуймо про Євангеліє щодняЗразок

Одним із основних способів, як ми навчаємо наші душі любити Бога, є проповідування їм Євангелія. Чим більше ваша душа бачить хрест Ісуса, тим більше вдячності та обожнення буде в вас всередині. Люди обумовлені таким чином реагувати на жертву. І важко було б уявити більшу жертву, ніж те, що зробив Ісус.

Якщо ви подорожуєте світом, одна фраза, яка знаходить відгук майже у всіх видах культури, - це знайомий рядок із Псалма 103:1 «Благослови, душе моя, Господа».

Замисліться над цією фразою. Давид навчає свою душу, проповідуючи її. Давид розповідав своїй душі, як почуватись і як відповідати на Євангеліє: Душе, благословляй Бога, хочетеш ти цього чи ні. Він не просто співав гарну пісню; він розмовляв із самим собою, закликаючи душу зміцнятися. Писання описує цю звичку, кажучи: «Давид зміцнився Господом» (1 Самуїл 30:6).

Це справді втрачене мистецтво християнства, прекрасна практика. Замість того, щоб брати підказки зі свого теперішнього настрою, мінливої культури, оточуючих вас людей або, що ще трагічніше, із соціальних медіа, зазирніть душі в очі та скажіть їй дивитися на хрест, на воскресіння. Накажіть своїй душі пити доброту Христа, чиї зранені плечі несли тяжкість вашого гріха.

Іноді потрібно буквально змусити душу дивитись. Іван Хреститель кликав до всесвіту: «Ось!» Або «Ви повинні дивитися!» Він сказав: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Івана 1:29). Це щоденна заповідь. Треба дивитися! Дивіться на хрест, де Ісус неймовірно страждав за гріх, який Він ніколи не чинив, щоб ви могли радіти праведності, якої ви абсолютно не заслужили.

Євангеліє стає щоденною поживою для наших душ, яка зміцнює наші серця. Набагато складніше скаржитися, жаліти себе чи бути сповненим тривоги, коли наші душі бачать кров, що стікає по розірваному терном обличчю Христа. Вдячність, природно, зростає в наших серцях, коли ми робимо це протягом дня.