Звільнити місцеЗразок

Батьківство та сімʼя

Прочитайте Приповісті 22:6.

Слово повчати стосується процесу, щоб навчити новонародженого їсти. Це прекрасне зображення того, що Бог робить з нами. Писання каже нам: "Скуштуйте й побачите, Який добрий ГОСПОДЬ!" (Пс. 34:9). Бог хоче, щоб ми трішки спробували Ісуса і захотіли Його більше. Потім те бажання зростає протягом нашого життя. Ось, що стоїть в основі слова повчати. Батьки повчають наших дітей, лагідно застосовуючи доброту, красу та радість Ісуса Христа. Ми ведемо їх побачити, який добрий Господь. Ми заохочуємо їх спробувати і захотіти ще. Це найкращий спосіб підготувати їх до дорослого віку. Повчати їх дороги, якою вони мають іти, означає наповнювати їх доброю благодаттю та приємною субстанцією, якою є Ісус для наших душ. Ось, що ми робимо, коли виховуємо наших дітей.

Поняття дисципліни у цих віршах не є зображенням покарання чи жорстокого поводження. Натомість посох має нагадувати нам про пастуха, який присвячує своє життя, піклуючись про овець. Він використовує свій посох, аби обережно підштовхувати овець до зелених пасовиськ, де вони можуть поїсти, або до тихих вод, де вони можуть попити. Якщо вівця біжить не туди, пастух може кинути посох і вдарити по ногах вівці, аби та не впала з обриву чи не пішла кудись у небезпечне місце. Якщо наблизиться хижак, пастух може відбитися від нього посохом, аби захистити овець. Ось ідея дисципліни у цих приповістях: у любові ми направляємо, докоряємо й оберігаємо наших дітей. Саме таким чином Бог нас повчає. 

Ми покликані вести наших дітей за Ісусом. Коли ми ведемо, ми є прикладом для них, що означає бути чоловіком чи жінкою. Ми не просто говоримо з ними про Бога, ми демонструємо життя поруч з Богом у покаянні та вірі. Коли ми зазнаємо невдачі, ми вказуємо на Ісуса як на досконалого Сина — справжню людяність.