Допомога без шкоди: Біблія і бідніЗразок

Остання апологетика

Та є одна річ, якої я завжди дотримуюся. Я не думаю про те, що лишилося у минулому, а роблю все можливе, щоб досягти того, що попереду мене, у майбутньому. Я докладаю зусиль, щоб здобути ту Небесну винагороду, яку Бог покликав мене одержати через Христа Ісуса. (Фил. 3:13-14)

Жаль. Тепер ваші очі повинні бути відкритими на матеріально бідних. Людям у вашому власному місті важко оплачувати рахунки, прогодувати сім’ї та отримати якісне медичне обслуговування. За кілометри від вас ви знаєте, що мільйони сиріт не мають їжі, даху над головою та освіти, живуть на вулицях. Ви можете відчувати жаль — про сліпоту до ближнього, почуття духовної та інтелектуальної переваги, власний матеріалізм. Наприкінці жалю у вас може виникнути спокуса впасти у відчай, сказати серед потоку розбитості: «Що я можу змінити?»

Покаяння. Зрештою, Бог закликає нас прийняти покаяння та дію, а не жаль і параліч. Ми не маємо копирсатись в минулому, а скоріше відвернутися від гріха та пасивності до надії та любові. Стосовно свого власного зростання у Христі, апостол Павло закликає нас забути те, що позаду, і прагнути до того, що чекає попереду, йти вперед. У нашому зверненні до надії та любові є робота, яку потрібно зробити, і все ж «це Бог діє в вас, щоб і ви бажали, і діяли за своїм бажанням» (Флп. 2:13). Бог працює над оновленням наших сердець, і ми покликані бути активними учасниками цих змін.

Любов. Френсіс Шеффер, який заснував апологетичне служіння під назвою L’Abri, часто казав, що любов між християнами є «останньою апологетикою». Переходячи за рамки жалю та покаяння, саме наша любов до матеріально бідних робить істину євангелії вірогідною для світу, який спостерігає. Як каже Браян Фіккерт: «Ми маємо втілювати Ісуса, роблячи те, що Він робив і продовжує робити через нас: проголошувати — як словами, так і вчинками, — що Ісус є Цар царів і Господь панів, Який приносить царство праведності, справедливості та миру. І церква має робити це там, де це робив Ісус, серед сліпих, кульгавих, хворих, вигнаних і бідних». Отже, християнине, продовжуй. Є над чим працювати.

Царю Ісусе, ми каємось. Дай нам жити не в жалі, а в надії та любові. Допоможи нам втілити Ісуса серед бідних.