До римлян 2:1-29
До римлян 2:1-29 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш. А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке. Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого? Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння? Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об’явлення справедливого суду Бога, що кожному віддасть за його вчинками: тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, життя вічне, а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, лютість та гнів. Недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та геллена, а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та гелленові. Бо не дивиться Бог на обличчя! Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом. Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть. Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну, дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа. Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Закона, і хвалишся Богом, і знаєш волю Його, і розумієш, що краще, навчившись із Закону, і маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, хто знаходиться в темряві, виховник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання й правди в Законі. Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш! Наказуючи не чинити перелюбу, чиниш перелюб! Гидуючи ідолами, чиниш святокрадство! Ти, що хвалишся Законом, зневажаєш Бога переступом Закону! Бо через вас зневажається Боже Ймення в поган, як написано. Обрізання корисне, коли виконуєш Закона; а коли ти переступник Закону, то обрізання твоє стало необрізанням. Отож, коли необрізаний зберігає постанови Закону, то чи не порахується його необрізання за обрізання? І необрізаний з природи, виконуючи Закона, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писанням і обрізанням? Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога.
До римлян 2:1-29 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
О, людино! Хоч би хто ти був, немає тобі виправдання, якщо ти судиш інших. Судячи іншого, засуджуєш себе, бо чиниш той самий гріх, як і ті, кого судиш. Ми знаємо, що Божий суд над тими, хто робить так — справедливий. Невже ти вважаєш, що засуджуючи інших за такі самі вчинки, що й ти чиниш, тобі вдасться уникнути Божого суду? Чи, може, ти зневажаєш Його велику доброту, терпимість і терпіння? Може, не розумієш, що Його доброта вказує тобі шлях до покаяння? О, людино! Через свою впертість і нерозкаяне серце, ти помножуєш покарання Боже проти себе в день гніву, коли Праведний Суд Божий буде виявлений. Бог відплатить кожному за його вчинки. А тим, хто добрими вчинками шукає славу, пошану й безсмертя, Бог даруватиме вічне життя. Бог відплатить гнівом і люттю тим, хто не йде шляхом праведним, а навпаки себелюбно служить неправді. Лихо й страждання тому, хто чинить зло: спершу юдеям, а потім і поганам. Нехай буде слава, мир і пошана кожному, хто чинить добро: спершу юдеям, а потім і поганам. Бог не дає переваги нікому. Хто згрішив, не маючи Закону, той і згине без Закону. Грішника, який знає Закон, буде засуджено за Законом. Бо немає різниці між тим грішником, котрий має Закон, і тим, який його не має. Не ті праведні перед Богом, які чують Закон, а ті, хто його виконують. Тих буде виправдано. Отже, якщо погани, не маючи Закону, з природи своєї дотримуються його, вони самі є Закон для себе, хоч і не мають Закону. Вони показують, що те, чого Закон вимагає, записане в їхніх серцях. Свідомість їхня також свідчить про це, оскільки їхні думки інколи звинувачують, та інколи виправдовують їх. І станеться те в День, коли Бог через Ісуса Христа судитиме людські таємні думки. Так свідчить Добра Звістка, яку я проповідую. Якщо ти називаєш себе юдеєм і покладаєшся на Закон, й пишаєшся своїм Богом, знаючи Його волю, і сповідуєш усе те, що є справді важливим, оскільки ти вивчив Закон; якщо ти впевнений у тому, що ти поводир для сліпців і світло для тих, хто у темряві; якщо ти наставник для нерозумних і вчитель для невігласів, бо ти маєш в Законі втілення знань та істини, то чому ж тоді ти, навчаючи інших, не навчиш себе? Чому ти, проповідуючи не красти, сам крадеш? Чому стверджуючи, що людина не повинна чини перелюбу, сам чиниш? Чому відчуваючи огиду до бовванів, сам обкрадаєш храми? Чому хвалишся Законом, а сам ганьбиш Бога, порушуючи Закон? Як сказано у Святому Писанні: «Через вас ганьбиться ім’я Бога перед поганами». Обрізання має значення лише тоді, коли ти виконуєш Закон. Якщо ж порушуєш Закон, то наче ти ніколи й не обрізався. Якщо чоловікові не зробили обрізання, але він виконує все, що сказано в Законі, то це все одно, як коли б він був обрізаний. Вам, юдеї, зробили обрізання, й вам був даний написаний Закон, але ви ж порушуєте його. І той, хто на тілі своєму має необрізану плоть, але дотримується Закону, засудить вас. Бо справжній юдей не той, хто юдей тільки зовні, і не те справжнє обрізання, що лише на тілі. Справжній юдей це той, хто юдей у душі своїй. Істинне обрізання має бути в серці — за Духом, а не за буквою. Тож хвала такому чоловікові буде не від людей, а від Бога.
До римлян 2:1-29 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Тому немає тобі виправдання, кожна людино, що судиш іншого; бо за що судиш іншого, за те засуджуєш себе, бо, судячи іншого, робиш те саме. А ми знаємо, що справді є суд Божий на тих, хто робить таке. Чи ти, людино, думаєш, що, судячи тих, хто робить таке, і роблячи те саме, ти уникнеш суду Божого? Чи зневажаєш багатство Його доброти, терпіння і довготерпіння, не знаючи, що доброта Божа веде тебе до покаяння? Та через свою твердість і нерозкаяність серця ти сам собі збираєш гнів на день гніву й відкриття праведного суду Бога, Який віддасть кожному за його ділами: тим, які з наполегливістю в доброму ділі шукають слави, честі й безсмертя, — вічне життя; а тим, що противляться і не слухаються істини, а слухаються неправедності, — лють і гнів. Скорбота й тіснота кожній душі людини, яка робить зло, насамперед іудея, а потім і елліна; навпаки, слава, честь і мир кожному, хто робить добро, насамперед іудею, а потім і елліну. Бо не зважає Бог на особу. Бо всі, що без Закону згрішили, без Закону й загинуть; а ті, що під Законом згрішили, за Законом будуть засуджені (Бо не слухачі Закону праведні перед Богом, а виконавці Закону будуть виправдані. Бо коли язичники, не маючи Закону, роблять за природою законне, то вони, не маючи Закону, самі собі Закон. Вони показують, що діло Закону написане в їхніх серцях, про що свідчить їхня совість і думки, які то звинувачують, то виправдовують одна одну) у день, коли Бог, згідно з моїм Євангелієм, буде судити таємниці людей через Ісуса Христа. Ось ти називаєшся іудеєм, і покладаєшся на Закон, і хвалишся Богом, і знаєш Його волю, і розпізнаєш, що краще, наставляючись із Закону, і впевнений, що ти поводир сліпих, світло для тих, що в темряві, наставник нерозумних, учитель немовлят, який має в Законі вираження знання й істини. Чому ж ти, навчаючи іншого, не вчиш себе? Проповідуючи не красти, крадеш? Кажучи не перелюбствувати, перелюбствуєш? Гидуючи ідолами, обкрадаєш храми? Хвалишся Законом, а порушенням Закону ганьбиш Бога? Бо через вас ім’я Боже хулиться серед язичників, як написано. Обрізання корисне, якщо ти виконуєш Закон, а якщо ти порушник Закону, то твоє обрізання стало необрізанням. Тож якщо необрізаний виконує вимоги Закону, то чи не зарахується його необрізання за обрізання? І чи не засудить необрізаний за природою, який виконує Закон, тебе, порушника Закону з Писанням і обрізанням? Бо не той іудей, хто зовні такий, і не те обрізання, яке зовні, на плоті, а той іудей, хто внутрішньо такий, і те обрізання, яке на серці, у дусі, а не за буквою; такому похвала не від людей, а від Бога.
До римлян 2:1-29 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Тому немає оправдання тобі, будь-яка людино, котра осуджуєш, — бо в чому осуджуєш іншого, у тому сама себе осуджуєш, адже робиш те саме, що осуджуєш. Ми ж знаємо, що є справедливий Божий суд на тих, хто таке робить. Людино, невже ти вважаєш, що уникнеш Божого суду, осуджуючи інших за те, що сама робиш? Або нехтуючи багатством Його доброти, лагідності й довготерпіння, не знаєш, що доброта Божа веде тебе до покаяння? Через власну черствість і нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву і виявлення справедливого Божого суду. Він відплатить кожному згідно з його вчинками: тим, хто настирливістю в добрих ділах шукає слави, честі й нетління, — вічне життя, а сварливим і тим, хто противиться правді, але віддається неправді, — лють і гнів. Страждання і горе кожній душі людини, яка чинить зло, — насамперед юдеєві, потім грекові; слава, честь і мир кожному, хто робить добро, — насамперед юдеєві, потім грекові, бо не зважає Бог на обличчя. Адже ті, які без Закону згрішили, і загинуть без Закону, а які згрішили в Законі, будуть суджені згідно із Законом. Оскільки не слухачі Закону праведні перед Богом, але виконавці Закону будуть оправдані. Бо коли інші народи, не маючи Закону, природно діють згідно із Законом, то вони, не маючи Закону, самі собі є Законом. Вони виявляють, що діло Закону написане в їхніх серцях, про що свідчить їм їхнє сумління і думки, які то засуджують, то виправдовують одна одну, в той день, коли Бог, згідно з моїм благовістям, через Ісуса Христа судитиме таємне в людях. Ось ти звешся юдеєм, заспокоюєш себе Законом, хвалишся Богом, знаєш Його волю і, навчений Законом, розрізняєш, що є краще; переконав себе, що ти є провідником для сліпих, світлом для тих, які в темряві, вихователем нерозумних, учителем дітей; що ти маєш взірець знання та істини в Законі. Чому ж тоді, навчаючи іншого, себе самого не навчаєш? Проповідуєш не красти, а сам крадеш? Кажеш не робити перелюбу, а сам чиниш перелюб? Гидуєш ідолами, а здійснюєш святокрадство? Ти хвалишся Законом, а порушенням Закону зневажаєш Бога, — як ото написано, що через вас Боже Ім’я зневажається між народами. Адже обрізання дає користь, якщо виконуєш Закон; якщо ж ти є порушником Закону, то твоє обрізання стало необрізанням. Якщо необрізаний виконує постанови Закону, то хіба його необрізання не вважатиметься обрізанням? І той, хто від природи не був обрізаний, але виконує Закон, він осудить тебе — того, хто через Писання та обрізання є порушником Закону. Тому що не той юдей, хто є ним з вигляду, і не те обрізання, що є назовні, на тілі. Але той юдей, хто всередині такий; і те обрізання, що є в серці за Духом, а не за буквою; і такому похвала не від людей, а від Бога.
До римлян 2:1-29 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судиш; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш; те ж бо саме робиш, судячи (другого). Знаємо ж, що суд Божий по істинї на тих, що роблять таке. Чи думаєш же, чоловіче, судячи того, хто таке робить, і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого? Або богацтвом благости Його та вдержливости та довготерпіння погорджуєш? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде? По жорстокости ж твоїй і непокаянному серцю збираєш собі гнїв на день гнїву і відкриття праведного суду Бога, котрий віддасть кожному по дїлам його: тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне; а которі сварливі і противлять ся істинї, корять ся ж неправдї, (тим) ярость та гнїв. Горе й тїснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Жидовина перше, та й Грека; слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре, Жидовинові перше, та й Грекові. Нема бо в Бога вважання на лиця. Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине; а скільки в законї згрішило, (стільки їх) законом суд прийме (Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону оправдять ся. Коли бо погане, не маючи закону, по природї законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон: вони показують дїло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують); в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовістю моєму, через Ісуса Христа. Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом, і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону; і вповаєш на себе, що ти проводир слїпим, сьвітло тим, що в темряві, наставник незмислям, учитель малолїткам, мавши образ розуму і істини в законї. Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш? говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте? ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш? Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано. З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізаннє твоє сталось необрізаннєм. Коли ж необрізаний хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє не полїчить ся? І осудить необрізаннє по природї, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону. Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тїлу, обрізаннє, а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї, (а) не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.