До римлян 11:1-36
До римлян 11:1-36 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Тож я питаю: «Невже Бог відмовився від Свого народу?» Зовсім ні! Бо я теж ізраїльтянин, нащадок Авраама з роду Веніамина. Бог не відмовився від Свого народу, який Він обрав заздалегідь! Чи може, ви не знаєте, що у Святому Писанні сказано про Іллю? Коли він звертався до Бога, нарікаючи на ізраїльтян, він казав: «Господи, вони вбили Твоїх пророків, зруйнували Твої вівтарі. Я єдиний, хто залишився. Та вони й мене шукають, щоб убити». І що ж Бог відповів йому? Бог сказав: «Я зберіг для Себе сім тисяч чоловіків, який не зігнули колін перед Ваалом». Так і тепер: є невелика група людей, яких Бог обрав, явивши милість Свою. І якщо це сталося завдяки милості Божій, то не за їхні вчинки їх обрали. Бо інакше то не була би милість. Що ж тоді? Чого прагнув народ ізраїльський, того він не знайшов, але обрані Богом досягли праведності. Решта ж зачерствіли й не стали слухати слова Божого. Як сказано у Святому Писанні: «Бог приспав їх». «Він позакривав їхні очі, щоб вони не бачили, позатикав вуха, щоб вони не чули. І так триває досі». Ось що Давид казав: «Нехай святковий їхній стіл стане наживкою і пасткою. Нехай вони впадуть і будуть покарані. Нехай затьмаряться очі їхні, щоб нічого вони не бачили. Нехай хребти позгинаються їхні назавжди під тягарем турбот». Тож я питаю: «Чи впали юдеї, спіткнувшись?» Звісно, ні! Через їхню помилку спасіння прийшло до поган, щоб у них, юдеїв, викликати ревнощі. Оскільки їхня помилка означає велике благословення для світу, а їхня втрата означає добро для поган. Тож їхнє повне прилучення до Царства Божого буде ще більшим благословенням для всього світу. А зараз я звертаюся до вас, погани, саме тому, що я — апостол, який був посланий до вас. Я надаю великого значення своїй праці, роблячи усе, що в силах моїх. Сподіваюся, що викличу ревнощі у декого із співвітчизників своїх і таким чином приведу їх до спасіння. Бог відвернувся від юдеїв, тим самим примирившись із усім світом. Тож коли Він прийме їх, що означатиме це, як не воскресіння із мертвих? Якщо першу скибку хліба ти віддаєш Богу, то й уся хлібина буде святою! А якщо коріння у дерева святе, то святе й гілля. Ти, народ Ізраїлю, подібний до сильної оливи, з якої були відламані гілки; а ви, погани, дике оливне дерево, прищеплені були. Ви тепер здобуваєте життя від сильного кореня оливи. Тож не вихваляйся, що ти набагато кращій ніж зламане гілля. Коли ж хвалишся, то пам’ятай, що це не ти живиш коріння, а воно годує тебе. Але ти можеш сказати: «Адже гілля зламали, щоб мене приєднати». Так, його повідламували через невіру, а ти зостаєшся на місці, бо маєш віру. Тож не пишайся, а краще відчуй страх. Бо якщо Бог не щадив природних гілок, то й тебе не помилує. Отже, зважай на доброту і суворість Божу: суворість до тих, хто відтятий, та доброту до тебе, якщо залишишся в Його милості. Інакше й тебе буде відламано від дерева і викинуто геть. Якщо ж юдеї не стоятимуть уперто на своїй невірі, то Бог знову прищепить їх до дерева, бо Він має таку владу. Якщо ти є та гілка, яку відрізано від дички і наперекір природі прищеплено до домашньої оливи, то наскільки легше приживеться гілка від культурної оливи до свого рідного дерева. Брати і сестри мої, я не хочу, щоб ця правда лишалася таємницею для вас, щоб ви не покладалися тільки на власну мудрість. Часткове зачерствіння прийшло до народу ізраїльського, і це триватиме доти, доки достатньо поган не прийде до Божої родини. І так весь Ізраїль буде врятований. Як сказано у Святому Писанні: «Визволитель прийде з Сіону й відверне безбожність від родини Якова. Таким буде Мій Заповіт, коли відпущу Я всі їхні гріхи». Щодо Доброї Звістки, то, відмовляючись прийняти її, юдеї стають ворогами Богу на користь вам, поганам. Та Бог вибрав юдеїв і любить їх. Він дав обіцянку засновникам їхнього роду. Адже Бог ніколи не змінює Свого рішення про Свої дарунки і покликання. Колись ви були непокірними, а зараз маєте милість Божу через непокірливість юдеїв. Так і вони зараз не слухають Бога, бо Він вам явив милість Свою. Так сталося, щоб і вони могли одержати милість Божу. Бог зібрав разом до в’язниці всіх неслухняних для того, щоб показати Своє милосердя до всіх них. О, яка незрівнянно велика щедрість Божа! Яке багатство знань, яка глибока мудрість Його! Які непередбачені судження і незбагненні шляхи Його! Так сказано у Святому Писанні: «Хто знає розум Господа, або хто може бути дорадником Йому?» «Чи хтось давав щось Богу? Чи винен Бог комусь?» Бо все було створене Богом й існує через Нього і для Нього. Слава Йому навіки! Амінь!
До римлян 11:1-36 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Тож питаю: невже Бог відкинув Свій народ? Зовсім ні! Бо і я ізраїльтянин, з нащадків Авраама, з племені Веніаміна. Не відкинув Бог Свого народу, який Він наперед пізнав. Чи ви не знаєте, що каже Писання в розповіді про Іллю? Як він скаржиться Богу на Ізраїль, кажучи: Господи, Твоїх пророків убили, Твої жертовники зруйнували, залишився я один, та й моє життя шукають. Та що каже йому Божа відповідь? — Я залишив Собі сім тисяч чоловік, які не схилили коліна перед Ваалом. Так і в теперішній час зберігся залишок за вибором благодаті. А якщо по благодаті, то вже не по ділах, інакше благодать вже не є благодаттю; якщо ж по ділах, то це вже не благодать, інакше діло вже не є ділом. Що ж? А те, що Ізраїль, чого шукав, того не отримав; вибрані отримали, а решта затверділи. Як написано: Бог дав їм дух заціпеніння, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, до сьогоднішнього дня. І Давид каже: Хай буде їхній стіл тенетами, і пасткою, і сильцем, і відплатою їм. Хай затьмаряться їхні очі, щоб не бачили, і їхню спину назавжди зігни. Тож питаю: невже вони спіткнулися, щоб упасти? Зовсім ні! Але завдяки їхньому оступленню — спасіння язичникам, щоб викликати в них ревнощі. Якщо ж від їхнього оступлення — багатство для світу і від їхнього зменшення — багатство для язичників, то наскільки більше буде від їхнього повного числа! А вам, язичникам, кажу: оскільки я апостол язичників, я прославляю своє служіння, щоб якось викликати ревнощі у рідних мені по плоті і спасти бодай декого з них. Якщо ж від відкинення їх — примирення світу, то що буде від прийняття їх, як не оживлення з мертвих? Якщо первоплід святий, то й тісто; і якщо корінь святий, то й гілки. Якщо ж деякі гілки були відламані, а ти, дика маслина, був прищеплений на їхнє місце і став спільником кореня й соку маслини, то не вихваляйся перед гілками; якщо ж вихваляєшся, то згадай, що не ти тримаєш корінь, а корінь тебе. Ти скажеш: Гілки були відламані, щоб я був прищеплений. Добре. Вони були відламані за невір’я, а ти стоїш завдяки вірі. Не величайся, а бійся. Бо якщо Бог природних гілок не пощадив, то дивись, бо й тебе не пощадить. Тож зваж на доброту й суворість Бога: до тих, що впали, — суворість, а до тебе — доброту, якщо пробуватимеш у Його доброті; інакше й ти будеш відсічений. Та й ті, якщо не залишаться в невір’ї, будуть прищеплені, бо Бог може прищепити їх назад. Бо якщо ти був відсічений від дикої за природою маслини і всупереч природі був прищеплений до хорошої маслини, то наскільки більше ці, природні, будуть прищеплені до своєї маслини! Бо не хочу, брати, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб ви не були розумними у власних очах, що затвердіння сталося з Ізраїлем часткове, поки не ввійде повне число язичників. І так весь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Визволитель і відверне нечестя від Якова. І ось їм від Мене завіт, коли Я усуну їхні гріхи. Стосовно Євангелія, вони вороги ради вас, а стосовно вибрання — улюблені ради отців. Бо дари і поклик Божі — нескасовні. Бо як і ви колись не вірили Богу, а тепер помилувані завдяки їхньому невір’ю, так і вони тепер не повірили, щоб завдяки вашому помилуванню і самі вони були помилувані. Бо Бог замкнув усіх у невір’я, щоб усіх помилувати. О, глибина багатства, і премудрості, і знання Бога! Які недослідимі Його суди і незбагненні Його шляхи! Бо хто пізнав розум Господа? Чи хто був Йому порадником? Чи хто дав Йому першим, щоб йому було відплачено? Бо все від Нього, і через Нього, і для Нього. Йому слава навіки! Амінь.
До римлян 11:1-36 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени. Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи: Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі. Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили. Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті. А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок. Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи, як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня. А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату; нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній! Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них. А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня? Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу, може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них. Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих? А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе. Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня, то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе. Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився. Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся. Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує! Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий. Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити. Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки? Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова, і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні! Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців. Бо дари й покликання Божі невідмінні. Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані. Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх. О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано? Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.
До римлян 11:1-36 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Отже, я запитую: Хіба відкинув Бог Свій народ? Зовсім ні! Адже і я ізраїльтянин — з нащадків Авраама, з Веніаминового племені. Не відкинув Бог Свого народу, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, коли він скаржиться Богові на Ізраїль: Господи, повбивали Твоїх пророків, порозбивали Твої жертовники, а я залишився сам; шукають і моєї душі! І що ж каже йому Бог у відповідь? Я залишив Собі сім тисяч чоловіків, які не схилились на коліна перед Ваалом. Так само і тепер, за вибором благодаті, залишився останок. Якщо ж за благодаттю, то не за ділами, бо тоді благодать вже не була б благодаттю. [А коли за ділами, то це вже не благодать, бо тоді діло вже не є ділом]. І що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, але одержали вибрані; інші ж стали закам’янілими, як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: щоб очі не бачили і вуха щоб не чули, — аж до нинішнього дня. Давид каже: Нехай стане їхня їжа сильцем, пасткою і спокусою — на відплату їм! Хай їхні очі стануть темними, щоб не бачили, нехай їхня спина завжди буде зігнута! Отже, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але через їхнє падіння прийде спасіння язичникам, щоб їх самих спонукати до ревнощів. Якщо ж їхнє падіння є багатством для світу, а їхня втрата є багатством для язичників, то наскільки більшою була б їхня повнота! Кажу вам, язичникам: Оскільки я є апостол для язичників, то прославляю моє служіння; може, цим я викличу ревність своїх рідних за тілом і спасу декого з них. Бо коли їхнє відкинення є примиренням світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих? Якщо перший сніп святий, то й тісто святе; і якщо корінь святий, то й гілля святе. Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливкового дерева, то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам’ятай, що не ти корінь носиш, а корінь носить тебе. Скажеш: Галузки відламано, щоб я прищепився. Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся. Бо коли Бог не пощадив природних галузок, то Він і тебе не пощадить. Отже, поглянь на Божу милість і суворість: на тих, які відпали, — суворість, а на тебе — Божу милість, якщо будеш залишатися в милості; якщо ж ні, то будеш відрубаний. Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, адже Бог має силу їх знову прищепити. Тому що коли ти, відтятий від дикої за своєю природою оливки, був проти природи прищеплений до доброї оливки, — то наскільки легше будуть прищеплені до своєї ж оливки вони, природні? Адже не хочу, брати, щоб ви не знали цієї таємниці, аби не були високої думки про себе: Ізраїль залишатиметься частково запеклим, доки не ввійде повнота язичників. Таким чином, весь Ізраїль спасеться, як написано: Визволитель прийде із Сіону, Він відверне безбожність від Якова. Ось їм від Мене Завіт, коли усуну їхні гріхи! Тож згідно з Євангелієм вони — вороги задля вас, а згідно з обранням — улюблені задля батьків. Адже Боже покликання та дари — непохитні. Бо як ви колись не корилися Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, так і вони нині не покорилися задля милосердя над вами, щоб тепер і вони самі були помилувані. Тож Бог замкнув усіх у непокорі, щоб усіх помилувати. О, глибино багатства, премудрості й знання Божого! Які незбагненні Його суди і недослідимі Його дороги! Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? Хіба хтось дав Йому щось наперед, щоб воно було повернуто йому назад? Адже все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.
До римлян 11:1-36 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового. Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи: Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї. Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом. Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї. Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом. Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли, (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня. І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм. Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий. Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти. Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх? Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю, чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них. Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих? Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє. Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси, то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе. Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся. Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся. Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить. Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий. І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здолїє бо Бог знов прищепити їх. Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини. Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде. І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова; і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх. По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв. Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся. Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих, так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано. Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати. О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його! Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був? або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому? Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.