Псалми 68:1-18
Псалми 68:1-18 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Хай встане Бог й розсіє ворогів, хай ненависники усі тікають. Як вітром гнаний дим, розсіються хай недруги Твої. Як віск, що топиться на сильному вогні, так вороги Твої нехай загинуть. Возрадуються праведники перед Богом, побожні тішаться і задоволені усім! Співаймо Богу, у піснях Його ім’я славімо. Готуймо шлях Йому через пустелю, радіймо перед Тим, Чиє ім’я Єгова. В святій Своїй оселі Бог — Він батько сиротам, та вдів заступник. Самотнім Бог помешкання дарує. Та ворогів Він кидає в безводну спеку. Коли Ти йшов перед Своїм народом, Боже, його з Єгипту у пустелю вивів. Села Земля тремтіла, небеса дощем стікали перед Богом. Дощ рятівний наслав Господь, щоб древню виснажену землю оживити. Він повернув тварин на землю ту, приготував її з усім добром для бідних. Володар мій віддав наказ, і тисячі людей рознесли новину: «Війська царів могутніх повтікали! Жінки, що вдома залишилися, розділять здобич. Дістануться їм крила голубині, оздоблені і золотом, і сріблом». Так буде, коли Бог Усемогутній поскидає царів, мов сніг з гори Залмон. Башан — гора велична з безліччю вершин, чому ти скоса позираєш на гору Синай? Її ж бо любить Господь, Він обрав її, щоб жити на ній довічно. Володар мій святий зійшов з гори Сіон, за Ним мільйон мільйонів колісниць промчало.
Псалми 68:1-18 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли! Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія! Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!... Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю! Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані! Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів, бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!... Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері, бо ревність до дому Твойого з’їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене, і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу... За одежу надів я верету, і за приказку став я для них: про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п’янке попиває... А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого, визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод! Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня! Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене, і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене
Псалми 68:1-18 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
На закінчення. Про тих, які будуть змінені. Псалом Давида. Спаси мене, Боже, бо води досягли вже моєї душі. Я загруз у глибокому болоті — нема на чому стати. Я потрапив на морську глибочінь, і сильна буря налетіла на мене. Я втомився від крику, мій голос охрип, у моїх очах потемніло, а я все надіявся на мого Бога. Тих, які невідомо за що ненавидять мене, стало більше, ніж волосин на моїй голові. Набралися сили мої вороги, які безпідставно мене переслідують. Тоді я платив за те, чого не брав. Боже, Ти знаєш мою безумність, мої провини не приховані від Тебе. Хай через мене не будуть засоромлені ті, які з нетерпінням очікують Тебе, Господи, Господи сил! Хай через мене не вкриються ганьбою ті, котрі Тебе шукають, Боже Ізраїля! Адже за Тебе я переніс зневагу, соромом покрилося моє обличчя. Чужим я став для моїх братів, — чужинцем для синів моєї матері. Адже ревність до Твого дому з’їдає мене, на мене впали зневаги тих, які Тебе зневажають. Упокорив я свою душу постом, — та й це поставили мені в докір. Вдягаю мішковину замість одягу, — я став притчею для них. На мене наговорювали ті, які сидять при брамі, і ті, котрі п’ють вино, співали про мене. Але я зі своєю молитвою — до Тебе, Господи. Це слушний час, Боже! У великому Твоєму милосерді, у правді Твого спасіння вислухай мене. Спаси мене з трясовини, щоб я не загруз, аби визволитися мені від тих, які ненавидять мене, — від глибоких вод. Хай не накриє мене буря водою, не поглине мене глибінь, і хай не стулить наді мною своєї пащі безодня. Вислухай мене, Господи, бо Твоє милосердя добре. У багатстві Своїх щедрот зглянься наді мною. Не відверни Свого обличчя від Свого слуги, бо я в журбі; невідкладно вислухай мене.
Псалми 68:1-18 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Проводиреві хора: Давидова псальма, пісня. Н ехай встане Бог! Щоб розсипались вороги його, і розбіглись перед ним ненавидники його! Як дим щезає, нехай вони так щезнуть; як віск топиться від огню, нехай так погибнуть грішники від лиця Божого. А праведники нехай звеселяться, нехай возрадуються перед лицем Божим, і торжествують в радостї. Сьпівайте Богу, величайте імя його! Зробіть дорогу тому, хто проходить крізь пустинї - Господь імя його - і радуйтесь перед ним! Батько сиротам і суддя вдовам Бог у сьвятому домі своїм. Одиноким дає Бог жити вкупі в одній домівцї, закованих виводить на волю до щастя; ворохобникам же дає місце в пустинї. Боже! Як ійшов ти поперед твого народу, як переходив пустиню, Тремтїла земля - і небеса клянули перед Богом - сам Синай перед Богом, Богом Ізраїля. Дав линути животворному дощеві, о Боже; ти кріпив наслїддє твоє, коли воно томилось. Племя твоє осїло там; в добротї твоїй, Боже, приготовляв ти для бідного. Господь прорік слово, і було вістовниць велика сила. Царі з військами втїкали, вони втїкали, а хто обняв домівку, паював здобич. Коли ви й впокоїтесь по вівчарнях, то маєте бути, як крила голубки, сріблом покриті, котрих пірє золотом сяє. Як Всемогущий розсипав царів на землї, побілїла, як снїг, на Цальмонї. Гора Базанська, гора Божа, щоглами багата гора Базанська. Чого ви, гори-бескиди, споглядаєте завидно на гору, котру взяв Бог на домівку для себе? Господь жити ме там по віки. Колесниця Божа двічі десять тисяч, тисячі і знов тисячі; Господь між ними - Господь живущий у сьвятинї Синая. Вийшов єси на гору, ти забрав в неволю бранцїв; приняв дари для людей, і навіть для противних твоїй волї, щоб Господь Бог мав оселю.