На закінчення. Про тих, які будуть змінені. Псалом Давида.
Спаси мене, Боже, бо води досягли вже моєї душі.
Я загруз у глибокому болоті — нема на чому стати. Я потрапив на морську глибочінь, і сильна буря налетіла на мене.
Я втомився від крику, мій голос охрип, у моїх очах потемніло, а я все надіявся на мого Бога.
Тих, які невідомо за що ненавидять мене, стало більше, ніж волосин на моїй голові. Набралися сили мої вороги, які безпідставно мене переслідують. Тоді я платив за те, чого не брав.
Боже, Ти знаєш мою безумність, мої провини не приховані від Тебе.
Хай через мене не будуть засоромлені ті, які з нетерпінням очікують Тебе, Господи, Господи сил! Хай через мене не вкриються ганьбою ті, котрі Тебе шукають, Боже Ізраїля!
Адже за Тебе я переніс зневагу, соромом покрилося моє обличчя.
Чужим я став для моїх братів, — чужинцем для синів моєї матері.
Адже ревність до Твого дому з’їдає мене, на мене впали зневаги тих, які Тебе зневажають.
Упокорив я свою душу постом, — та й це поставили мені в докір.
Вдягаю мішковину замість одягу, — я став притчею для них.
На мене наговорювали ті, які сидять при брамі, і ті, котрі п’ють вино, співали про мене.
Але я зі своєю молитвою — до Тебе, Господи. Це слушний час, Боже! У великому Твоєму милосерді, у правді Твого спасіння вислухай мене.
Спаси мене з трясовини, щоб я не загруз, аби визволитися мені від тих, які ненавидять мене, — від глибоких вод.
Хай не накриє мене буря водою, не поглине мене глибінь, і хай не стулить наді мною своєї пащі безодня.
Вислухай мене, Господи, бо Твоє милосердя добре. У багатстві Своїх щедрот зглянься наді мною.
Не відверни Свого обличчя від Свого слуги, бо я в журбі; невідкладно вислухай мене.