Приповiстi 7:21-27
Приповiстi 7:21-27 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Вона звабила його своїм щебетом, спокусливими устами звела його. Він одразу ж іде за нею бездумно, немов віл на бійню, немов олень, що скаче в пастку, доки стріла не проткне печінку. Він схожий на пташку, що летить в сіті, не знаючи, що заплатить за це своїм життям. І тепер, сини, послухайте мене, прислухайтеся до слів, які мовлять уста мої. Не дозволяйте серцю збочити на її шлях, не збийтеся на її манівці. Адже вона вже багатьох до смерті довела, не злічити її жертв. В її домі дороги до Шеолу, вони ведуть униз до покоїв смерті.
Приповiстi 7:21-27 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила, він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув’язнення, як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка... А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте: Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її, бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті! Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...
Приповiстi 7:21-27 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Звела його довгими вмовляннями, — своїми устами, наче петлею, затягла його. Він, не опираючись, потягся за нею, наче віл, якого ведуть на заріз, як собака на повідку, як олень, поранений стрілою в печінку; він поспішає в сильце, наче пташка, — не знаючи, що триває змагання за його душу. Тож тепер послухай мене, сину, будь уважний до слів моїх уст. Хай твоє серце не зверне на її дороги. Адже багатьох вона зранила і повалила, — не злічити тих, кого вона погубила. Її дім — дороги в ад, вони ведуть до покоїв смерті.
Приповiстi 7:21-27 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Так і приманила його ласкавим щебетаннєм, взяла гору над ним солодкими словами. Як стій, пійшов він за нею, як ійде віл під обух, наче пес на ланцюг, наче олень під вистріл, Покіль стріла не пробє печінок йому наскрізь; так бідна пташка летить на сїло, й не знає, що воно їй на погибель. Слухайте ж, дїти, мене, приникайте до слів уст моїх. Нехай не надиться твоє серце на її дороги, не блукайся стежками її: Многих вона зранила й повалила й много сильних убила; Дом її - се битий шлях у преисподню, ведучий в саме мешканнє смертї.