Приповістей 7:21-27

Звела його довгими вмовляннями, — своїми устами, наче петлею, затягла його. Він, не опираючись, потягся за нею, наче віл, якого ведуть на заріз, як собака на повідку, як олень, поранений стрілою в печінку; він поспішає в сильце, наче пташка, — не знаючи, що триває змагання за його душу. Тож тепер послухай мене, сину, будь уважний до слів моїх уст. Хай твоє серце не зверне на її дороги. Адже багатьох вона зранила і повалила, — не злічити тих, кого вона погубила. Її дім — дороги в ад, вони ведуть до покоїв смерті.