Приповiстi 6:20-35
Приповiстi 6:20-35 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї! Прив’яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй! Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе! Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання, щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки. Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками, бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну... Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить? Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її? Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї! Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує, та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому! Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою, побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться, бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти: він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!
Приповiстi 6:20-35 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Сину мій, тримайся батькових заповітів, не відкидай материних напучувань. Зав’яжи їх назавжди на серці, оповий ними шию. Коли ти йтимеш, вони тебе вестимуть, коли ти спати ляжеш, стерегтимуть твій сон, коли прокинешся — до тебе заговорять. Бо всі батьківські заповіді — це світильник, а навчання — то світло, а докори й перевиховання — то шлях життя. Вони вбережуть тебе від зловмисниці, від медового язика спокусниці. Не плекай у серці своєму жаги до її вроди, не дозволяй їй захопити тебе в полон чарами її очей. Адже вартість розпусниці — то лише буханець хліба, а чужа дружина полює на життя безцінне. Чи може чоловік вогонь на грудях нести, щоб не спалити одяг свій? Якщо людина ходить по розпеченому вугіллю, хіба не обгорять її ноги? Так і той, хто з чужою дружиною злигався. Хоч хто б її торкнувся, покараний буде. Люди не зневажають злодія, якщо він краде, аби вгамувати голод. Але якщо його зловлять, то віддасть усе, що має. Перелюбник не має розуму: зваблюючи, себе губить. Він дістане побої, безчестя знайде, його ганьба ніколи не зітреться. Бо ревнощі запалять чоловіка гнівом, і він не помилує, коли кинеться мститися. Він не прийме ніяких відкупів і відмовиться від найбільшого хабаря.
Приповiстi 6:20-35 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Сину, дотримуйся настанов свого батька і не відкидай порад своєї матері. Назавжди прикріпи їх до своєї душі, повісь на свою шию. Коли йтимеш — веди її, і нехай буде вона з тобою! А як спатимеш, нехай тебе береже, щоб і коли встанеш, говорила з тобою. Адже заповідь закону — це світильник і світло, а картання і повчання — дорога життя, аби вберегти тебе від одруженої жінки — від підступності язика чужої. Щоб тебе не поборола зваблива краса, щоб ти не був зведений своїми очима, не був захоплений її повіками. Адже ціна повії — така, як однієї хлібини, та жінка вловлює дорогоцінні душі чоловіків. Чи набере хто жару за пазуху, а одягу не попалить? Або чи може хто ходити по палючому вугіллі, та не попекти ніг? Так само з тим, хто входить до заміжньої жінки, — жоден з тих, хто торкнеться її, не залишиться невинним. Не дивно, якщо кого зловлять, коли краде; адже краде, щоб наситити душу, яка голодує. Та коли піймають, віддасть усемеро! Віддавши все своє майно, він визволить себе. А перелюбник через брак розуму губить свою душу, терпить біль і ганьбу — і його ганьба не зніметься повік. Адже гнів її чоловіка сповнений ревнощів. Він не пощадить в день суду, жодний викуп не втамує ворожнечі, не вгамується численними дарами.
Приповiстi 6:20-35 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся; На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї. Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують: Бо заповідь - се твій сьвітильник, навчаннє - се сьвітло, дорога ж до жизнї - се докір і наука; Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої. Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її; Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу. Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє? Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі? Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини. Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти; А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє. Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить. Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся. Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти; Не прийме він нїякого викупу й не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів.