Приповiстi 2:1-15
Приповiстi 2:1-15 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Сину мій, якщо ти приймеш слова мої і цінуватимеш мої поради, прислухавшись до мудрості, і прихилиш серце до розуміння; якщо ти благатимеш тямущості, прозріння й прагнутимеш мудрості, якщо будеш прагнути його, мов срібла, й шукатимеш його, мов сховані скарби, тоді ти осягнеш шану до Господа й пізнаєш Бога. Господь дає мудрість, з Його уст сходять знання і розум. Він є джерелом успіху для праведних, захистом для тих, хто живе по честі. Він охороняє законність і наглядає за шляхами вірних Йому. Тоді ти зрозумієш, що добре життя — для праведних і чесних. У серце твоє ввійде мудрість, душа твоя тішитиметься знанням. Тебе боронитиме розсудливість, охоронятиме тямущість, які врятують від неправедних шляхів, від людей, що штовхають на злочин. Ті люди збочили з прямого путі, блукають у темряві гріху, вони радіють зі своїх недобрих вчинків і втішаються з власного покруччя. Покручені їхні стежки, скособочені їхні шляхи.
Приповiстi 2:1-15 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму, якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом, якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів, тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання, бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум! Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить, щоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних! Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра, бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі! розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме, щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве, від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви, що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого, що стежки їхні круті, і відходять своїми путями
Приповiстi 2:1-15 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Сину! Якщо, прийнявши слова моєї заповіді, ти збережеш їх у собі, а твоє вухо прислухатиметься до мудрості, якщо прихилиш серце своє, аби розуміти, прихилиш його, аби повчати свого сина, якщо закличеш мудрість і звернеш свій голос до розуму, — шукатимеш знання гучним голосом, якщо шукатимеш її як срібло, і дошукуватимешся її, неначе скарб, тоді збагнеш, що таке Господній страх, і знайдеш пізнання Бога. Адже Господь дає мудрість, і від обличчя Його — знання та розуміння. І Він, як скарб, береже спасіння для праведних, охороняє їхню ходу, щоби боронити дороги правди, захищати шляхи тих, хто вшановує Його. Тоді ти збагнеш, що таке правда і суд, і випрямиш усе, що обертається навкруги добра. Коли навідається мудрість до твого розуму, і знання стане приємним для твоєї душі, тоді добра рада оберігатиме тебе, а освячений розум захищатиме тебе, аби врятувати тебе від дороги зла та від людини неправдомовної. О, ви, котрі звертаєте з доріг праведності, щоб іти дорогами темряви, які радієте злом і захоплюєтеся спотвореним і ганебним, стежки яких покручені, а їхні колеса погнуті!
Приповiстi 2:1-15 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Мій сину! коли приймеш слова мої й заповідї мої ховати меш у себе, Коли слух твій вчиниш уважним на мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання; Коли ти знаннє звати меш до себе й покликувати за розумом; Коли будеш шукати його, так як срібла, й докопуватись його, як скарбу, - Тодї зрозумієш страх Господень і знайдеш пізнаннє Бога. Бо тільки Господь дає премудрість і з його уст виходить знаннє й розум. Він праведним приховує спасеннє, він заслоняє тих, що ходять в невинностї; Він стежки правди наглядає й береже дороги сьвятих своїх. Тодї ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру. Коли премудрість ввійде в серце тобі, а знаннє над усе душі твоїй любійше буде, Тодї обачність оберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе, Щоб від стежок тебе ледачих урятувати, й від чоловіка кривоязикого, Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають; Від тих, що радїють злу й ледарством веселяться, Що шляхи їх криві та що блукають по стежках своїх