Сину! Якщо, прийнявши слова моєї заповіді, ти збережеш їх у собі,
а твоє вухо прислухатиметься до мудрості, якщо прихилиш серце своє, аби розуміти, прихилиш його, аби повчати свого сина,
якщо закличеш мудрість і звернеш свій голос до розуму, — шукатимеш знання гучним голосом,
якщо шукатимеш її як срібло, і дошукуватимешся її, неначе скарб,
тоді збагнеш, що таке Господній страх, і знайдеш пізнання Бога.
Адже Господь дає мудрість, і від обличчя Його — знання та розуміння.
І Він, як скарб, береже спасіння для праведних, охороняє їхню ходу,
щоби боронити дороги правди, захищати шляхи тих, хто вшановує Його.
Тоді ти збагнеш, що таке правда і суд, і випрямиш усе, що обертається навкруги добра.
Коли навідається мудрість до твого розуму, і знання стане приємним для твоєї душі,
тоді добра рада оберігатиме тебе, а освячений розум захищатиме тебе,
аби врятувати тебе від дороги зла та від людини неправдомовної.
О, ви, котрі звертаєте з доріг праведності, щоб іти дорогами темряви,
які радієте злом і захоплюєтеся спотвореним і ганебним,
стежки яких покручені, а їхні колеса погнуті!