Приповiстi 12:1-28

Поділитись

Приповiстi 12:1-28 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Хто любить знання, той визнає навчання, а хто ненавидить напучування, той дурний. Господь благословляє доброго, підступного Він зневажає. Нікому зло не дасть безпеки, але засади праведних не похитнуться. Добра дружина — корона для чоловіка, а безсоромна — то ракова пухлина у кістках. Наміри праведника чисті, безбожників поради — то брехня. Слова нечестивих — то прагнення крові, а праведних уста людей рятують. Поскидай кривдників, і їх уже немає, стоятиме оселя праведника твердо. Людині воздається за її праведні думки, а кручені думки всі зневажають. Краще бути ніким і мати слугу, ніж видавати себе за вельможу й не мати хліба. Праведний дбає і про худобу, а «співчуття» нечестивця — то жорстокість. Хто обробляє землю, той має харчі, хто за примарами женеться, розуму не має. На здобич злодіїв безбожник зазіхає, корінь праведника — непорушний. Негідник ловиться на власні теревені, а праведний таку халепу оминає. Що з уст злетить, те принесе плоди; і витвір рук — твоя винагорода. Дурний вважає правильними свої вчинки, та мудрий той, хто дослухається порад. Дурний вихлюпує свій гнів одразу, та мудрий знає, як приховати приниження своє. Чесний свідок каже правду, а брехливий свідок дурить. Плітки ранять, як меча удари, а мудре слово зціляє. Устам правдивим жити вічно, язик брехливий житиме лише мить. У серці тих, хто замишляє зло, — брехня, тому, хто добре дасть пораду — радість. З праведним не трапиться біди, в житті неправедних — самі нещастя. Уста брехливі Господу огидні, Йому приємні ті, хто заслуговує довіри. Людина мудра не показує свої знання, а серце дурня вихваляється невіглаством. Роботящим рукам — керувати, рукам ледачим — лише наймитувати. Тривога крає серце, а добре слово дарує щастя. Людина праведна для інших відкриває шлях, а шлях безбожника його ж в оману вводить. Вайлакуватий не засмажить дичини, а працьовитий матиме коштовність найдорожчу. Життя — то значить праведним шляхом іти, а інший шлях завжди веде до смерті.

Приповiстi 12:1-28 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Хто любить навчання, той любить пізнання, а хто докір ненавидить, той нерозумний. Добрий від Господа має вподобання, а людину злих замірів осудить Господь. Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних не захитається. Жінка чеснотна корона для чоловіка свого, а засоромлююча мов та гниль в його костях. Думки праведних право, підступні заміри безбожних омана. Безбожних слова чатування на кров, а уста невинних урятовують їх. Перевернути безбожних і вже їх нема, а дім праведних буде стояти. Хвалять людину за розум її, а кривосердий стає на погорду. Ліпше простий, але роботящий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позбавлений. Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке. Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму. Безбожний жадає ловити у сітку лихих, а в праведних корень приносить плоди. Пастка злого в гріху його уст, а праведний з утиску вийде. Людина насичується добром з плоду уст, і зроблене рук чоловіка до нього впаде. Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради. Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу. Хто правду говорить, той виявлює праведність, а свідок брехливий оману. Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих то ліки. Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик лиш на хвилю. В серці тих, хто зло оре, омана, а радість у тих, хто дораджує мир. Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом. Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба. Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує. Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане. Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить. Праведний вивідає свою путь, а дорога безбожних зведе їх самих. Не буде ледачий пекти свого полову, а людина трудяща набуде маєток цінний. В путі праведности є життя, і на стежці її нема смерти.

Приповiстi 12:1-28 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Хто любить повчання, той любить знання, а хто ненавидить картання, — той нерозумний. Кращий той, хто знайшов милість у Господа, а про беззаконного чоловіка й не згадуватимуть. Не встоїть чоловік на беззаконні, а коріння праведних непохитне. Самовіддана жінка — вінець для свого чоловіка, а та, яка чинить зло, губить свого чоловіка, наче хробак у дереві. Роздуми праведних — правда, а безбожними керує обман. Слова безбожних — лукаві, а уста праведних врятують їх. Якщо повалити безбожних, вони зникають, а доми праведних залишаються. Люди вихваляють уста розумних, а над недоумкуватим кепкують. Кращий — простий чоловік, який працює на себе, ніж той, хто оточив себе славою, але потребує хліба. Праведний виявляє співчуття і до життя своєї худоби, а серце безбожного — немилосердне. Хто обробляє своє поле, матиме вдосталь хліба, а хто ганяється за марним, — розуму не має. Хто має задоволення в проведенні часу за вином, той залишить у своїх власних володіннях недобру славу. Бажання безбожника злі, а коріння праведних — міцні. Через гріх своїх уст грішник потрапляє в пастки, а праведний їх уникає. У кого доброзичливий погляд — той буде помилуваний, а хто має зустрічі біля брам, засмучуватиме душі. Від плодів своїх уст душа людини наповниться добром, — їй дадуть нагороду її вуст. Дороги нерозумних прямі в їхніх очах, а мудрий прислухається до порад. Нерозумний відразу виявляє свій гнів, а кмітливий приховує своє безчестя. Праведний сповідує відкриту віру, а неправдивий свідок — підступний. Є такі, що наче мечем рубають, коли вони говорять, а мова мудрих лікує. Уста праведні дають чесне свідчення, а свідок поспішний має язик неправедний. Підступність у серці того, хто замишляє зло, а ті, хто прагне миру, — радітимуть. Жодна неправедність не принесе задоволення праведникові, а безбожні сповняться злом. Брехливий язик — огида для Господа, а хто виявляє вірність, той Йому до вподоби. Розумний чоловік — осідок знання, а нерозумний зустрінеться з прокляттями. Рука вибраних буде легко панувати, а підступні стануть здобиччю. Грізні слова викликають тривогу в серці праведного чоловіка, а добра звістка його звеселяє. Праведний суддя стане сам собі приятелем, а задуми безбожних — недоброзичливі, і зло переслідуватиме грішників, і дорога безбожних зводить їх на манівці. Обманщик не впіймає і дичини, а чистий чоловік — шляхетний здобуток. На дорогах правди — життя, а дороги злопам’ятних — до смерті.

Приповiстi 12:1-28 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Хто любить науку, той любить знаннє, хто ж гнївен за докір, той безрозумен. Добрящий знайде в Господа ласку, а чоловіка підступного він осудить. Не скріпить себе чоловік безбожеством, а корінь праведних не схитнеться. Жена честивая - вінець чоловікові, ледача ж - мов та гниль у костях його. Думки у праведних - про те, що правда, а задуми безбожних - зрада. Безбожних слова - укладаннє засїдок, щоб кров пролити, уста ж праведних - щоб рятувати їх. Доторкнись, нещастє безбожних - а вже й нема їх, а дім праведних стоїть. О скілько розумний чоловік, хвалять його, а переворотний серцем буде в погордї. Лучше бути собі простим і заробляти на себе, нїж величати себе знатним, а не мати хлїба. Праведний журиться й про життє скотини своєї, серце ж безбожних жорстоке. Хто поле своє порає, той має достаток хлїба, хто ж гає марно час, той розуму не має. Безбожний надиться на зло, немов полює, та корінь праведних держиться твердо. Безбожний замотується в слова уст своїх; та праведник вийде з біди. Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, і по вчинках рук його - нагорода йому. Дурному шлях його здається простим, розумен же той, хто слухає поради. Дурний досадує й зараз признається, розумний же мовчки скриває зневагу. Хто говорить (на судї) те, що, знає, той говорить правду, у сьвідка же льживого - омана. Инший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий - загоює. Уста правдомовні во віки пробувають, а язик ложний - на хвилину. Омана - в серцї в тих, що лихо замишляють; а радость у тих, хто мир совітує. Праведному біди нїякої не буде, а в беззаконників нещастя буде повно. Гидота в Господа уста, що лож сплїтають, хто ж правду говорить, йому благоугоден. Розсудливий чоловік ховає мовчки знаннє, дурного ж серце виголошує дурноту. Трудящого рука доробиться пановання, а лїнива буде підданою. Туга в серцї придавлює людину, та слово приязне її розвеселяє. Праведний показує ближньому свойму дорогу, а дорога безбожних веде його на манівцї. Лїнивому свого влову не жарити, а добро людини роботящої має велику цїну. На дорозї правди - життє, й нема на її стежцї смертї.