Книга Приказок 12:1-28

Хто любить знання, той визнає навчання, а хто ненавидить напучування, той дурний. Господь благословляє доброго, підступного Він зневажає. Нікому зло не дасть безпеки, але засади праведних не похитнуться. Добра дружина — корона для чоловіка, а безсоромна — то ракова пухлина у кістках. Наміри праведника чисті, безбожників поради — то брехня. Слова нечестивих — то прагнення крові, а праведних уста людей рятують. Поскидай кривдників, і їх уже немає, стоятиме оселя праведника твердо. Людині воздається за її праведні думки, а кручені думки всі зневажають. Краще бути ніким і мати слугу, ніж видавати себе за вельможу й не мати хліба. Праведний дбає і про худобу, а «співчуття» нечестивця — то жорстокість. Хто обробляє землю, той має харчі, хто за примарами женеться, розуму не має. На здобич злодіїв безбожник зазіхає, корінь праведника — непорушний. Негідник ловиться на власні теревені, а праведний таку халепу оминає. Що з уст злетить, те принесе плоди; і витвір рук — твоя винагорода. Дурний вважає правильними свої вчинки, та мудрий той, хто дослухається порад. Дурний вихлюпує свій гнів одразу, та мудрий знає, як приховати приниження своє. Чесний свідок каже правду, а брехливий свідок дурить. Плітки ранять, як меча удари, а мудре слово зціляє. Устам правдивим жити вічно, язик брехливий житиме лише мить. У серці тих, хто замишляє зло, — брехня, тому, хто добре дасть пораду — радість. З праведним не трапиться біди, в житті неправедних — самі нещастя. Уста брехливі Господу огидні, Йому приємні ті, хто заслуговує довіри. Людина мудра не показує свої знання, а серце дурня вихваляється невіглаством. Роботящим рукам — керувати, рукам ледачим — лише наймитувати. Тривога крає серце, а добре слово дарує щастя. Людина праведна для інших відкриває шлях, а шлях безбожника його ж в оману вводить. Вайлакуватий не засмажить дичини, а працьовитий матиме коштовність найдорожчу. Життя — то значить праведним шляхом іти, а інший шлях завжди веде до смерті.