Вiд Марка 7:24-37
Вiд Марка 7:24-37 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Залишивши те місце, Ісус подався до околиць Тира. Він бажав, щоб ніхто не довідався про Його прихід, тож Він увійшов у дім, але так і не зміг утаїтись. Одна жінка, в якої дочка була одержима нечистим, почула про Ісуса, прийшла і впала перед Ним на коліна. Жінка не була єврейкою, а була родом з сирійській Фінікії. Вона благала Ісуса вигнати біса з її дочки. Ісус сказав їй: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам, по-перше дай дітям наїстися». Та вона відповіла: «Так, Господи, але й собакам під столом перепадають крихти від того хліба, що діти їдять». Тоді Ісус мовив до неї: «Це дуже добра відповідь, тож іди з миром; біс вийшов із твоєї дочки». Жінка пішла додому й побачила, що дочка її лежить у ліжку, а біс і справді залишив її. Ісус залишив околиці Тира й подався через Сидон до Ґалилейського озера через землі Десятимістя. Там до Нього привели глухого чоловіка, який і говорив дуже погано й благали Ісуса покласти на нього руки. Ісус відвів глухого вбік, подалі від натовпу, і вклав пальці в його вуха. Потім, сплюнувши, Ісус торкнувся його язика. Тоді подивився на небо, глибоко зітхнув і сказав глухому: «Еффата!» (Тобто: «Відкрийся!») І тієї ж миті вуха глухого відкрилися, і язик його розв’язався, і він почав говорити виразно. Ісус наказав усім присутнім нікому про це не розповідати. Але чим суворіше Він наказував, тим більше вони розголошували. Всі були дуже вражені й казали: «Він все робить добре: навіть глухим повертає слух, а німим дарує новий голос».
Вiд Марка 7:24-37 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Вирушивши звідти, Він пішов у межі Тира й Сидона і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось дізнався про це, але не міг утаїтися. Бо одна жінка, дочка якої була одержима нечистим духом, почула про Нього, прийшла, упала Йому в ноги (а ця жінка була язичницею, родом сирофінікійка) і стала просити Його, щоб Він вигнав біса з її дочки. Ісус же сказав їй: Дай спочатку наїстися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути собакам. Вона ж сказала Йому у відповідь: Так, Господи, але ж і собаки їдять під столом крихти від дітей. Він сказав їй: За ці слова йди: біс вийшов із твоєї дочки. Прийшовши додому, вона побачила, що біс вийшов і дочка лежить у ліжку. Вийшовши з меж Тира й Сидона, Iсус знову пішов до Галілейського моря через межі Десятимістя. І ось приводять до Нього глухого недоріку і благають Його покласти на нього руку. Він, відвівши його одного від народу, уклав Свої пальці в його вуха, плюнув, доторкнувся до його язика, і, звівши погляд на небо, зітхнув, і сказав йому: Еффафа! (тобто: Відкрийся!). І в нього відразу відкрилися вуха і розв’язалися пута язика, і він став говорити чітко. І Він наказав їм, щоб нікому не говорили про це; та скільки Він не наказував їм, вони ще більше розголошували. І, надзвичайно дивуючись, казали: Усе добре зробив: і глухим дає слух, і німим — мову.
Вiд Марка 7:24-37 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись. Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав. А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам! А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок... І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки! А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї. І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя. І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика. І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся! І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв’язалось негайно, і він став говорити виразно! А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували. І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!
Вiд Марка 7:24-37 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Вирушивши звідти, Він попрямував у землі Тирські [і Сидонські]. І, ввійшовши в дім, Він хотів, щоб ніхто не довідався про Нього, але Він не зміг утаїтися. Як тільки почула про Нього жінка, дочка якої мала нечистого духа, вона прийшла й припала до Його ніг; жінка була грекиня, родом із Сирофінікії; вона благала Його, щоб вигнав біса з її дочки. А Він сказав їй: Хай спершу наситяться діти, бо недобре забрати хліб від дітей і кинути щенятам. А вона у відповідь каже Йому: Так, Господи, але ж і щенята під столом їдять крихти після дітей! І Він сказав їй: За ці слова — іди; біс уже вийшов з твоєї дочки. Коли вона повернулася додому, то побачила, що дитина лежала на ліжку, і біс вийшов з неї. Залишивши околиці Тира й Сидона, Ісус знову прийшов до Галилейського моря, на територію Десятимістя. І привели до Нього глухонімого, і просили Його, щоби поклав на нього руку. Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив Свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика, та, звернувши погляд до неба, зітхнув і каже йому: Еффата! тобто: Відкрийся! І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно. Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували. І надзвичайно дивувалися, кажучи: Він добре все робить: глухим дає слух, а німим — мову.
Вiд Марка 7:24-37 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись. Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому. Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам. Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей. І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї. І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї. І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські. І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку. І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому; І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись. І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре. І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували; І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.