Вiд Марка 15:21-39
Вiд Марка 15:21-39 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Саме у той час, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин (він був батьком Олександра і Руфа). Тож воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса. Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»), то дали Ісусові випити вина, змішаного з миррою, та Він не став його пити. Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, кому що дістанеться. Була дев’ята година ранку, коли розіп’яли Ісуса. На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: Цар Юдейський. Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє злочинців: один праворуч, а другий ліворуч від Нього. [І збулося сказане у Святому Писанні: «Його тримали між злочинців»]. Проходячи повз, люди ображали Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати храм і відбудувати знов його за три дні. Тож зійди з хреста і врятуй хоча б Себе Самого!» Головні священики й книжники також насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може! Якщо Він насправді є Христос, Цар ізраїльський, то нехай Він зараз зійде з хреста. Побачивши це, ми пересвідчимося й повіримо в Нього». І навіть двоє злочинців, що були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також лихословили проти Нього. Опівдні темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години. А о третій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лама савахтані?» Що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?» Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Послухайте, Він кличе Іллю». Один чоловік побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися. А потім і каже: «Заждіть! Зараз побачимо, чи прийде Ілля та зніме Його з хреста». Після того Ісус голосно скрикнув і помер. Тієї ж миті завіса в храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу. Коли центуріон, який стояв поблизу, побачив, що трапилося коли Ісус помер, то промовив: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»
Вiд Марка 15:21-39 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
І змусили одного перехожого, що йшов із села, Симона кірінеянина, батька Олександра й Руфа, нести Його хрест. І привели Його на місце Голгофу (що в перекладі означає «місце черепа»). І давали Йому пити вино, змішане зі смирною, та Він не прийняв. Розіп’явши Його, вони стали ділити Його одяг, кидаючи про нього жереб, що кому взяти. Була ж третя година, коли вони розіп’яли Його. І був напис Його вини написаний: Цар іудейський. З Ним вони розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а іншого ліворуч від Нього. І збулося Писання, яке каже: І до злочинців був зарахований. Перехожі ж лихословили Його, хитаючи головами й кажучи: Ей, Ти, що руйнуєш Храм і за три дні відбудовуєш! Спаси Себе й зійди з хреста! Так само й первосвященники з книжниками, насміхаючись, казали один одному: Інших спасав, а Себе не може спасти! Хай Христос, Цар Ізраїлю, зійде зараз із хреста, щоб ми побачили й повірили! І розп’яті з Ним ганьбили Його. О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом: Елої, Елої, ламма савахтані? (що в перекладі означає: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?). Деякі з тих, що стояли поруч, почувши це, сказали: Диви, Іллю кличе. А один підбіг, наповнив губку винним оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: Давайте подивимося, чи прийде Ілля зняти Його. Та Ісус, скрикнувши гучним голосом, випустив дух. І завіса Храму розірвалась надвоє зверху донизу. Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, що Він так скрикнув і випустив дух, сказав: Воістину Цей Чоловік був Сином Божим!
Вiд Марка 15:21-39 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс. І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище. І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв. І Його розп’яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме. Була ж третя година, як Його розп’яли. І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський. Тоді розп’ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його. І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано! А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, зійди із хреста, та спаси Самого Себе! Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп’яті, насміхалися з Нього... А як шоста година настала, то аж до години дев’ятої темрява стала по цілій землі. О годині ж дев’ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув? Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю! А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти! А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!... І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу. А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!
Вiд Марка 15:21-39 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Примусили одного перехожого — Симона Киринейського, який повертався з поля, батька Олександра та Руфа, — взяти Його хреста. Привели Його на Голгофу, місце, що в перекладі означає Череповище. Давали Йому [пити] вино зі смирною, але Він не взяв. І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме. Була третя година, як розіп’яли Його. І написали Його провину так: Цар юдейський. З ним розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього. [Збулося Писання, що говорить: Його зараховано до злочинців]. Перехожі лихословили Його, похитуючи своїми головами й кажучи: Овва, Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш! Спаси Себе Самого — зійди з хреста! Так само й первосвященики між собою говорили й глузували разом із книжниками: Інших спасав, а Себе не може спасти! Христос, Цар Ізраїлю, нехай зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили [в Нього]! Розп’яті з Ним також насміхалися з Нього. Коли настала шоста година, темрява оповила всю землю — до дев’ятої години. А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: Елої, Елої, лама савахтані! Що означає в перекладі: Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув? Деякі з тих, які там стояли, почувши те, казали: Дивися, кличе Іллю! А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: Чекайте, подивимося, чи прийде Ілля Його зняти! Ісус голосно скрикнув — і віддав духа. І завіса в храмі роздерлася надвоє — згори додолу. Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив: Справді, Ця Людина була Божим Сином!
Вiд Марка 15:21-39 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його. І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце. І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв. І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде. Була ж година третя, і розпяли Його. І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський. І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него. І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його. І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш, спаси себе й зійди з хреста. Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти. Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його. Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої. А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси? І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе. Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його. Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув. І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу. Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.