І змусили одного перехожого, що йшов із села, Симона кірінеянина, батька Олександра й Руфа, нести Його хрест.
І привели Його на місце Голгофу (що в перекладі означає «місце черепа»).
І давали Йому пити вино, змішане зі смирною, та Він не прийняв.
Розіп’явши Його, вони стали ділити Його одяг, кидаючи про нього жереб, що кому взяти.
Була ж третя година, коли вони розіп’яли Його.
І був напис Його вини написаний: Цар іудейський.
З Ним вони розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а іншого ліворуч від Нього.
І збулося Писання, яке каже: І до злочинців був зарахований.
Перехожі ж лихословили Його, хитаючи головами й кажучи: Ей, Ти, що руйнуєш Храм і за три дні відбудовуєш!
Спаси Себе й зійди з хреста!
Так само й первосвященники з книжниками, насміхаючись, казали один одному: Інших спасав, а Себе не може спасти!
Хай Христос, Цар Ізраїлю, зійде зараз із хреста, щоб ми побачили й повірили! І розп’яті з Ним ганьбили Його.
О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом: Елої, Елої, ламма савахтані? (що в перекладі означає: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?).
Деякі з тих, що стояли поруч, почувши це, сказали: Диви, Іллю кличе.
А один підбіг, наповнив губку винним оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: Давайте подивимося, чи прийде Ілля зняти Його.
Та Ісус, скрикнувши гучним голосом, випустив дух.
І завіса Храму розірвалась надвоє зверху донизу.
Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, що Він так скрикнув і випустив дух, сказав: Воістину Цей Чоловік був Сином Божим!