Вiд Матвiя 27:1-26
Вiд Матвiя 27:1-26 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть. І, зв’язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали. Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим, та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам... І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився... А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров. А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати, чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні. Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві, і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені. Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш. Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував. Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують? А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований. Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в’язня одного, котрого хотіли вони. Був тоді в’язень відомий, що звався Варавва. І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос? Бо він знав, що Його через заздрощі видали. Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього... А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти. Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву. Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп’ятий буде!... А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп’ятий буде! І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите... А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!... Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп’ятий був.
Вiд Матвiя 27:1-26 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Вранці наступного дня всі головні священики разом зі старійшинами зустрілися й прийняли рішення вбити Ісуса. Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Його до рук Пилата. На той час Юда, який зрадив Ісуса, побачивши, що Ісуса було оголошено винним, розкаявся у вчиненому й повернув тридцять срібняків головним священикам і старійшинам. Він сказав: «Я згрішив, видавши Невинного на смерть». «Що нам до того? — Відповіли йому. — Це твоя справа!» І він кинув ті срібні гроші у храмі, пішов і повісився. Головні священики, піднявши монети, мовили: «По Закону не годиться класти ці гроші до скарбниці, бо це плата за пролиту кров». Тоді, порадившись, вони придбали на ті гроші шматок землі, що звався Гончарним полем, щоб ховати на ньому чужинців. Ось чому те поле й досі зветься Кривавим Полем. Так збулися слова пророка Єремії: «І взяли вони тридцять срібняків, ціну, що призначили за Нього сини Ізраїля, й віддали їх за Гончарне поле, як Господь указав мені на те». Коли Ісус представ перед прокуратором, Пилат спитав Його: «Ти — Цар юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав». А коли головні священики й старійшини почали перед Пилатом звинувачувати Ісуса, Він не вимовив жодного слова. Тоді Пилат знову спитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе?» Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата. Кожного року, під час Пасхи, Пилат, за звичаєм, відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ. На той час у в’язниці сидів відомий злочинець на ім’я Варавва. Тож, коли зібрався натовп, Пилат запитав: «Кого ви хочете, щоб я відпустив для вас: Варавву чи Ісуса, Який зветься Христом?» Пилат знав, що головні священики і старійшини віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому. Коли Пилат засідав у суді, його дружина прислала слугу переказати йому: «Ти не повинен нічого робити Цьому невинному, бо я бачила про Нього сон цієї ночі і була засмучена весь день». Але головні священики й старійшини підбурювали натовп просити Пилата звільнити Варавву і засудити Ісуса до страти. І через те, коли правитель запитав усіх: «Кого з цих двох ви хочете звільнити?» Ті відповіли: «Варавву!» Тоді знову Пилат звернувся до них: «Що ж мені робити з Ісусом, Який зветься Христом?» У відповідь натовп загукав: «Розіп’яти Його!» «За що? — Запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!» Пилат, побачивши, що він нічого не вдіє, і що натовп може вибухнути невдоволенням, узяв трохи води й умив руки перед народом, мовивши: «Я не винен у Його смерті. Вирішуйте самі!» У відповідь з натовпу вигукнули: «Нехай кров Його буде на нас і наших дітях!» І тоді він відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.
Вiд Матвiя 27:1-26 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Коли настав ранок, усі первосвященники й старійшини народу прийняли рішення проти Ісуса, щоб видати Його на смерть. І, зв’язавши Його, відвели, і видали Його правителю Понтію Пілату. Тоді Іуда, Його зрадник, побачивши, що Його засудили, розкаявся і повернув первосвященникам і старійшинам тридцять срібняків, сказавши: Згрішив я, зрадивши невинну кров. Вони ж сказали: Що нам до того? Дивися сам. І, кинувши срібняки в Храмі, він вийшов, пішов і повісився. Первосвященники ж, узявши срібняки, сказали: Не можна покласти їх у скарбницю, бо це ціна крові. І, порадившись, вони купили за них поле гончаря для поховання подорожніх. Тому те поле і по цей день називається Полем крові. Тоді збулося сказане через пророка Єремію: І взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, і дали їх за поле гончаря, як наказав мені Господь. Ісус же став перед правителем, і правитель запитав Його: Ти Цар іудейський? Ісус сказав йому: Ти сам кажеш. І коли первосвященники й старійшини звинувачували Його, Він нічого не відповідав. Тоді Пілат каже Йому: Хіба Ти не чуєш, скільки свідчать проти Тебе? І Він не відповів йому ні на одне слово, так що правитель дуже дивувався. На свято ж правитель мав звичай звільняти народу одного в’язня, якого вони хотіли. Був у них тоді відомий в’язень на ім’я Варавва. Тож коли вони зібралися, Пілат сказав їм: Кого хочете, щоб я звільнив вам: Варавву чи Ісуса, званого Христом? Бо знав, що вони видали Його із заздрості. Коли ж він сидів у суддівському кріслі, його дружина послала до нього сказати: Нічого не роби тому Праведнику, бо сьогодні вві сні я багато постраждала за Нього. Та первосвященники й старійшини підмовили народ просити Варавву, а Ісуса погубити. Правитель сказав їм у відповідь: Кого з двох хочете, щоб я звільнив вам? Вони сказали: Варавву! Пілат каже їм: Що ж мені зробити з Ісусом, званим Христом? Усі кажуть йому: Хай буде розп’ятий! Правитель сказав: Яке ж зло Він зробив? Та вони ще дужче стали кричати: Хай буде розп’ятий! Пілат, побачивши, що нічого не вдіє, а натомість починається заворушення, узяв води, умив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові цього Праведника; дивіться самі. І весь народ сказав у відповідь: Його кров на нас і на наших дітях! Тоді він звільнив їм Варавву, а Ісуса, піддавши бичуванню, видав на розп’яття.
Вiд Матвiя 27:1-26 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть. І, зв’язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали. Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим, та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам... І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився... А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров. А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати, чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні. Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві, і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені. Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш. Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував. Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують? А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований. Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в’язня одного, котрого хотіли вони. Був тоді в’язень відомий, що звався Варавва. І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос? Бо він знав, що Його через заздрощі видали. Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього... А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти. Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву. Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп’ятий буде!... А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп’ятий буде! І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите... А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!... Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп’ятий був.
Вiд Матвiя 27:1-26 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його; і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату. Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим, кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися. Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився. А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові. Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців. Тому те поле досі зветься Полем крові. Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, Кого оцінили сини Ізраїля, і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь. Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш! Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав. Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать? Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався. На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали. Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою. Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос? Адже знав, що через заздрощі видали Його. Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині вві сні через Нього! А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити. Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий! Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий! Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі! У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях! Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Вiд Матвiя 27:1-26 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його; і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові. Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї, кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш. І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся. Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові. Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих. Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день. Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля, і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь. Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси. А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого. Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе? І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся. На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли. Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву. Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа? Знав бо, що через зависть видали Його. Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него. Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили. Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву. Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий. Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий. Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите. І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші. Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.