Вiд Луки 7:24-50
Вiд Луки 7:24-50 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли Іоанові посланці пішли, Ісус почав говорити присутнім про Іоана: «На що ви ходили дивитися в пустелі? На очерет, що вітер гойдає? Насправді, кого ви очікували побачити? Чоловіка у вишуканому вбранні? Звичайно ж ні! Ті, хто носять пишні шати і живуть у розкоші, знаходяться у царських палацах. Ну, то ж кого ви хотіли побачити? Пророка? Істинно кажу вам: Іоан — значно більше, ніж пророк! Це саме про Нього сказано у Святому Писанні: „Послухай! Я виряджаю посланця Мого поперед Тебе. Він приготує Тобі дорогу”. Істинно кажу вам: серед усіх людей, народжених на світі, не було ще ніколи більшого за Іоана; але найменший у Царстві Божому — все ж більший за нього». І всі, хто чув це, навіть збирачі податків, визнали Божу праведність, бо хрестилися вони Іоановим хрещенням. Але фарисеї та книжники, що відмовились бути хрещені Іоаном, зневажили Божу волю про себе. «З ким можна порівняти це покоління людей? На кого вони подібні? Вони, немов діти, які сидять на базарі й гукають один до одного: „Ми грали для вас на сопілці, але ж ви не танцювали. Ми співали вам жалісних пісень, та ви не ридали”. Бо коли прийшов Іоан Хреститель, який не їв хліба й не пив вина, ви казали: „Він одержимий нечистим”. Коли ж прийшов Син Людський, Який їсть, як інші, і п’є вино, ви кажете: „Погляньте на Нього! Він ненажера та п’яниця! Він друг збирачів податків та грішників!” Та мудрість виявляється у вчинках». Один із фарисеїв запросив Ісуса пообідати з ним. Ісус прийшов до фарисеєвої оселі й зайняв місце за столом. Була в тому місті одна жінка, про яку усі знали, що вона грішниця. Почувши, що Ісус обідає в домі фарисея, вона принесла алебастровий глечик з пахощами. Жінка стала за Ісусом, припала до Його ніг; вона плакала, омивала Його ноги сльозами й витирала їх волоссям своїм. Жінка цілувала Його ноги й намащувала їх пахощами. Усе те бачив фарисей, який запросив Ісуса на обід. Він подумав: «Якби це був пророк, Він би знав, що це за жінка торкається Його. Йому було б відомо, що це грішниця». У відповідь на його думки Ісус сказав: «Симоне, мушу тобі дещо сказати». Симон промовив: «Говори, Вчителю». І сказав Ісус: «Двоє чоловіків заборгували ґендляреві. Один із них був винен п’ятсот динарів, а другий — п’ятдесят. Оскільки сплатити вони не могли, ґендляр шляхетно подарував їм їхні борги. Так хто з тих двох дужче любитиме його?» Симон відповів: «Я вважаю, той, кому було подаровано більший борг». Ісус сказав йому: «Ти маєш рацію». І, повернувшись до жінки, Ісус додав: «Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов до твого дому, та ти не запропонував Мені води, щоб омити ноги, а вона омила їх своїми сльозами й витерла своїм волоссям. Ти не поцілував Мене, вітаючи, а вона не перестає цілувати Мої ноги, відколи Я ввійшов. Ти не помазав голову Мою оливою, а вона змащує ноги Мої парфумами. Ось чому Я кажу тобі, що її численні гріхи прощені. Це засвідчено її великою любов’ю. А той, кому прощено мало, і любить мало». А жінці Ісус сказав: «Гріхи твої прощені». Тут усі, хто обідав з ними разом, почали питати один одного: «Хто Він такий, що береться гріхи прощати?» А Він додав, звертаючись до жінки: «Твоя віра спасла тебе. Іди з миром».
Вiд Луки 7:24-50 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Коли ж посланці Iоана пішли, Iсус почав говорити народу про Iоана: На що ви ходили в пустелю дивитися? На тростину, яку гойдає вітер? То на що ви ходили дивитися? На людину, одягнену в м’який одяг? Так ті, що живуть у пишному вбранні і розкоші, знаходяться у царських палацах. То на що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. Він той, про кого написано: Ось Я посилаю Свого вісника перед Твоїм лицем, який приготує Тобі дорогу перед Тобою. Бо кажу вам: серед народжених жінками немає більшого пророка за Iоана Хрестителя; та найменший у Царстві Небесному є більшим за нього. I весь народ і митники, почувши це, визнали Бога праведним, охрестившись Iоановим хрещенням. А фарисеї й законники відкинули Божий задум щодо себе, не охрестившись від нього. I Господь сказав: До кого Мені уподібнити людей цього роду і до кого вони подібні? Вони подібні до дітей, які сидять на площі, і гукають один до одного, і кажуть: Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жало́бних пісень, а ви не голосили. Бо прийшов Iоан Хреститель, ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і ви кажете: У ньому біс. Прийшов Син Людський, їсть і п’є, і ви кажете: Ось чоловік — ненажера й п’яниця, друг митників і грішників. Та мудрість виправдалась усіма своїми дітьми. Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним, і Він увійшов у дім фарисея і возліг. I ось одна жінка в місті, яка була грішницею, дізнавшись, що Iсус возлежить у домі фарисея, принесла алебастрову пляшечку мира, і, ставши ззаду біля Його ніг, почала, плачучи, обливати Його ноги слізьми, і витирала їх волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги, і намащувала миром. Побачивши це, фарисей, який запросив Його, сказав у собі: Якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця. Iсус, заговоривши, сказав йому: Симоне, Я маю щось сказати тобі. Той каже: Скажи, Вчителю. В одного позикодавця було два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв, а інший — п’ятдесят. І оскільки вони не могли заплатити, то він простив обом. Скажи, котрий з них любитиме його більше? Симон сказав у відповідь: Думаю, що той, кому більше простив. Iсус сказав йому: Правильно ти розсудив. I, повернувшись до жінки, сказав Симону: Бачиш цю жінку? Я увійшов у твій дім, і ти води не дав на Мої ноги, а вона слізьми облила Мої ноги і волоссям своєї голови витерла їх. Ти поцілунку Мені не дав, а вона, відколи Я увійшов, не перестає цілувати Мої ноги. Ти Моєї голови оливою не намастив, а вона миром намастила Мої ноги. Тому кажу тобі: прощається багато її гріхів, бо вона багато полюбила; а кому мало прощається, той мало любить. А їй сказав: Прощаються тобі гріхи. I ті, що возлежали з Ним, почали казати в собі: Хто це такий, що й гріхи прощає? Він же сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди з миром!
Вiд Луки 7:24-50 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м’які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських. На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка. Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує! Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього. І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням. А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього. І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони? Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви... Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п’є, а ви кажете: Має він демона. Прийшов же Син Людський, що їсть і п’є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість усіма своїми ділами. А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила... Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця! І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю. І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво. І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила... Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!
Вiд Луки 7:24-50 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
А коли Іванові посланці відійшли, Він почав говорити про Івана до натовпу: На що ви ходили дивитися в пустелю? На колиханий вітром очерет? То на що ж ви ходили дивитися? Може, на людину, вдягнену в м’які шати? Але ті, котрі одягаються пишно та розкішно, живуть у царських палацах. На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, ніж на пророка! Він той, про кого написано: Ось Я посилаю ангела Мого перед обличчя Твоє, який приготує Твою дорогу перед Тобою! Кажу вам, що з-поміж народжених від жінок немає більшого від Івана, але найменший у Царстві Божому більший за нього! Весь народ і митники, почувши, визнали правоту Бога й охрестилися Івановим хрещенням, а фарисеї та законники відкинули задум Божий для них — не були хрещені ним. Тож з ким порівняю людей цього роду? До кого вони подібні? Подібні вони до дітей, які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали! Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має. Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: Цей Чоловік ненажера і п’яниця, приятель митників і грішників. Тож виправдалася мудрість усіма своїми дітьми. Один із фарисеїв просив Його, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, Він сів до столу. А жінка, яка була в місті, грішниця, довідавшись, що Він сидить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро; вона ззаду припала до Його ніг і, плачучи, почала обмивати Його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром. Побачивши це, фарисей, котрий запросив Його, міркував собі й казав: Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, яка доторкається до Нього, — що вона грішниця! Ісус у відповідь промовив до нього: Симоне, маю тобі щось сказати. А той промовив: Кажи, Учителю! Були в одного лихваря два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв, а другий — п’ятдесят. Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отже, котрий з них більше любитиме його? У відповідь Симон сказав: Думаю, що той, якому більше подарував. І Він сказав йому: Правильно ти розсудив. Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: Чи ти бачиш цю жінку? Я ввійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми полила Мені ноги й волоссям своїм обтерла. Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не перестає цілувати Мої ноги. Голови Моєї ти олією не намастив, а вона миром намастила Мої ноги. Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила, а кому мало прощається, той мало любить! А до неї Він промовив: Прощаються твої гріхи! Ті, хто сидів при столі, почали міркувати собі: Хто ж Він, що й гріхи прощає? Він же сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди в мирі!
Вiд Луки 7:24-50 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Як же пійшли посланцї Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише? Або чого ж виходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах. Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка. Се той, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою. Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него. І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим. Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него. Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони? Подобні вони дїтям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали. Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола має. Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх усїх. Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом. І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира, і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цїлувала ноги Його, й мастила миром. Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона. І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи. Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять. Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме? Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси. І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла. Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої. Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої. Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить. Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої. І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає? Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.