Вiд Луки 23:26-49

Поділитись

Вiд Луки 23:26-49 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Саме у той час, коли воїни вели Ісуса на страту, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин. Тож солдати примусили його йти слід за Ісусом, та нести хрест, що призначався для Нього. Та величезний натовп сунув за Ісусом. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ним. Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми. Бо настануть дні, коли люди казатимуть: „Щасливі ті жінки, в яких не може бути дітей, щасливі ті утроби, що нікому не дали життя, і щасливі ті груди, які нікого не годували”. Люди проситимуть гори: „Впадіть на нас!” Люди проситимуть могили: „Поховайте нас!” Бо якщо таке траплятиметься з добрими людьми, то що ж тоді буде людям злим?» Разом з Ісусом воїни привели на страту ще двох злочинців. Коли ж вони прийшли до місця, що називалося «Лобне місце», воїни розп’яли Ісуса, та ще двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього. Тоді Ісус промовив: «Отче, прости цих людей, вони самі не знають, що вони чинять». Та охоронці, тим часом, поділили між собою Його вбрання, кидаючи жереб. Навколо стояли люди й дивилися за всім, що трапилося. А вожді юдейські насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, тож хай тепер Себе Самого врятує, якщо Він справді є Христос, обраний Богом!» Навіть воїни, і ті збиткувалися й насміхалися з Ісуса. Вони запропонували Йому кислого вина, кажучи: «Якщо Ти Цар Юдейський, то врятуй Себе!» На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане: це Цар Юдейський. І один із злочинців, розіп’ятих разом з Ісусом, почав лихословити Його, кажучи: «Хіба ж ти не Христос? Тож врятуй Себе й нас!» Але другий злочинець присоромив його, сказавши: «Чи ти не боїшся Бога? Ти ж маєш такий самий вирок. Але наші з тобою вироки справедливі. Ми отримали те, що заслужили своїми вчинками, а цей Чоловік не зробив нічого лихого». І додав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Своє Царство». Ісус відповів йому: «Правду кажу тобі: сьогодні ж ти будеш зі Мною в раю». Близько полудня темрява вкрила всю землю, і було так аж до третьої години. І сталося те тому, що сонце перестало світити. Та одразу завіса в храмі розірвалася навпіл. Ісус голосно закричав: «Отче, передаю дух Свій у Твої руки». І з цими словами Він помер. Коли центуріон побачив, що трапилося, він почав славити Бога, мовивши: «Безперечно, це був праведний Чоловік». Багато людей прийшли з міста, аби подивитися на страту. Та побачивши що трапилося, зажурилися, й засмучені пішли додому. Та всі ті, хто знав Його, стояли й спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Там також знаходилися і жінки, котрі йшли за Ісусом від самої Ґалилеї.

Вiд Луки 23:26-49 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

I коли Його повели, то затримали одного Симона кірінеянина, що йшов із села, і поклали на нього хрест, щоб він ніс за Iсусом. За Ним ішло дуже багато народу й жінок, які голосили й ридали за Ним. Iсус, повернувшись до них, сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, а плачте за собою і за своїми дітьми. Бо ось настають дні, у які скажуть: Блаженні безплідні, і утроби, що не народжували, і груди, що не годували. Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і пагорбам: Покрийте нас! Бо якщо з зеленим деревом таке роблять, то що буде з сухим? Вели з Ним на смерть і двох інших, злочинців. I коли прийшли на місце, яке називається Череп, там розіп’яли Його і злочинців: одного праворуч, а іншого ліворуч. Iсус же сказав: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! Вони ж ділили Його одяг, кидаючи жереб. А народ стояв і дивився. Насміхалися з ним і начальники, кажучи: Iнших спасав, хай спасе Себе, якщо Він Христос, обранець Божий! Насміхались над Ним і воїни, підходячи й підносячи Йому винний оцет і кажучи: Якщо Ти Цар іудейський, спаси Себе! Був і напис, написаний над Ним грецькими, латинськими і єврейськими літерами: Це — Цар іудейський. Один з повішених злочинців лихословив Його, кажучи: Якщо Ти Христос, спаси Себе і нас! А інший, обізвавшись, докоряв йому, кажучи: Невже ти не боїшся Бога, коли й сам на таке ж засуджений? I ми засуджені справедливо, бо отримали варте того, що зробили, а Він нічого поганого не зробив. I сказав Iсусу: Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Своє Царство. Iсус сказав йому: Iстинно тобі кажу: сьогодні ти будеш зі Мною в раю. Було ж близько шостої години, і настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. I сонце затьмарилось, і завіса Храму розірвалась посередині. А Iсус, скрикнувши гучним голосом, сказав: Отче, у Твої руки віддаю Свій дух! I, сказавши це, випустив дух. Сотник, побачивши, що сталося, прославив Бога, кажучи: Дійсно Цей Чоловік був праведник! I весь народ, що зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди. Усі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним із Галілеї, стояли вдалині і дивилися на це.

Вiд Луки 23:26-49 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом! А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми! Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували... Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір’ям: Покрийте нас! Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому? І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити. А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп’яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч. Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба. А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець! І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали, і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам! Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський. А один із розп’ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас! Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив. І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє! І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю! Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев’ятої... І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє... І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав... Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей! І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався... Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

Вiд Луки 23:26-49 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який ішов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест. Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його. Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми, бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували. Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і горбам: Покрийте нас! Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим? І вели з Ним на страту також інших двох злочинців. І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч. Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб. А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець! Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет і казали: Якщо Ти — юдейський Цар, спаси Себе! Над Ним був напис, [зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом]: Це — Цар юдеїв. Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас! А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив! І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє! А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю! І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі — до дев’ятої години; померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє. Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа. Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: Справді, праведний був Цей Чоловік! Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися. На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї.

Вiд Луки 23:26-49 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом. Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому. І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших. Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували. Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас. Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся? Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть. І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї. Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять. І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий. Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому, і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе. Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський. Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас! Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси? Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив. І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє. І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю. Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої. І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї. І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа. Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був. І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся. Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.