Лука 23:26-49

І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом. Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому. І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших. Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували. Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас. Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся? Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть. І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї. Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять. І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий. Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому, і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе. Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський. Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас! Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси? Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив. І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє. І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю. Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої. І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї. І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа. Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був. І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся. Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.