Вiд Луки 23:1-26
Вiд Луки 23:1-26 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його. І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар. І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш... І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині. А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі. А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин? І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями. Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього. І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому. І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали. Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його. І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була. А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ, і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте. Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив. Отже я покараю Його й відпущу. Бо повинен був їм відпустити одного на свято. А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в’язниці. І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса. Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його! Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу. А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп’ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників. І Пилат присудив, щоб було, як просили вони: відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в’язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі... І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
Вiд Луки 23:1-26 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Тож всі вони підвелися й відвели Ісуса до Пилата. І почали вони звинувачувати Ісуса кажучи: «Ми чули, як цей Чоловік заводив в оману наших людей. Він стверджує, що ми не повинні сплачувати податки цезареві і називає Себе Христом — Царем Юдейськім». Тоді Пилат запитав Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав». Тоді Пилат звернувся до головних священиків і натовпу: «Я не бачу ніякої вини за цим Чоловіком». Та головні священики наполягали, кажучи: «Він Своїм вченням підбурює людей по всій Юдеї: Він почав у Ґалилеї та дійшов аж до сюди». Почувши це, Пилат запитав, чи цей Чоловік ґалилеянин. Довідавшись, що Ісус із тієї землі, якою править Ірод, Пилат відправив Його до Ірода, бо той саме перебував в Єрусалимі. Коли Ірод побачив Ісуса, то був дуже задоволений, бо ж багато чув про Нього та від давнього часу прагнув побачити Його. Він сподівався стати свідком якихось дивних знамень, створених Христом. Він почав про все розпитувати Ісуса, але Той на жодне з запитань не відповів йому. При цьому були присутні головні священики й книжники, які весь час запально звинувачували Його. Ірод та його воїни насміхалися над Ісусом, одягнувши Його у пишні шати, подібні до тих, котрі носили царі. Опісля він знову відіслав Ісуса до Пилата. У той день Ірод з Пилатом подружилися, хоч раніше вони ворогували. Пилат, скликавши головних священиків, юдейських вождів та простий народ, звернувся до них: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, звинувативши Його в тому, що Він вводив людей в оману. Отут, у вашій присутності, я допитав Його і не знайшов ніяких підстав для ваших звинувачень проти Нього. Так само ніяких підстав не знайшов і Ірод. Тож він відіслав Ісуса знову до нас. Як бачите, Він не зробив нічого такого, за що заслуговував би смерті. Отже, я покараю Його батогами, а потім відпущу». [Щороку, під час святкування Пасхи, правитель, за звичаєм, відпускав на волю одного з в’язнів, за якого просив народ]. У відповідь натовп загукав: «Нехай Ісуса розіпнуть на хресті! Відпусти нам Варавву!» (Варавву було кинуто до в’язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство). Тоді знову Пилат звернувся до людей, кажучи, що він хотів би відпустити Ісуса. Та вони й далі вигукували: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!» І втретє Пилат звернувся до народу, питаючи: «Який на Ньому злочин? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу». Але й далі народ голосно вимагав стратити Ісуса, і цей крик досяг такої сили, що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу. Він наказав відпустити Варавву, чоловіка, якого було кинуто до в’язниці за участь у заколоті і вбивство, бо натовп просив саме за нього. А Ісуса, за волею народу, Пилат віддав на розп’яття. Саме у той час, коли воїни вели Ісуса на страту, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин. Тож солдати примусили його йти слід за Ісусом, та нести хрест, що призначався для Нього.
Вiд Луки 23:1-26 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
І встало все їхнє зборище і повело Його до Пілата. I почали звинувачувати Його, кажучи: Ми виявили, що Він зводить народ і забороняє платити податки кесарю, називаючи Себе Христом-Царем. Пілат запитав Його: Ти Цар іудейський? Він сказав йому у відповідь: Ти сам кажеш. Пілат сказав первосвященникам і народу: Я не знаходжу ніякої вини в цьому чоловікові. Та вони ще дужче стали казати: Він підбурює народ, навчаючи по всій Iудеї, почавши з Галілеї і до цього місця. Пілат, почувши про Галілею, запитав, чи цей чоловік галілеянин. I, дізнавшись, що Він з володінь Iрода, відіслав Його до Iрода, який у ті дні теж був у Єрусалимі. Iрод, побачивши Iсуса, дуже зрадів, бо давно хотів побачити Його, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього якесь чудо. I ставив Йому багато питань, та Він нічого не відповідав йому. Первосвященники ж і книжники стояли і несамовито звинувачували Його. А Iрод зі своїми воїнами, зневаживши Його й насміявшись над Ним, одягнув Його в розкішний одяг і послав Його назад до Пілата. I стали в той день Пілат і Iрод друзями між собою, бо раніше були у ворожнечі один з одним. Пілат же, скликавши первосвященників, начальників і народ, сказав їм: Ви привели до мене цього чоловіка як такого, що зводить народ. I ось я, допитавши Його перед вами, не знайшов у цьому чоловікові ніякої вини з того, у чому ви звинувачуєте Його. Так само й Iрод, бо я посилав вас до нього, і ось нічого, вартого смерті, не зроблено Ним. Тож покараю Його і звільню (а йому необхідно було на свято звільняти їм одного в’язня). Та вони закричали всі разом: Геть Його, а звільни нам Варавву! (який за повстання і вбивство, скоєні в місті, був посаджений у в’язницю). Пілат же, бажаючи звільнити Iсуса, знову заговорив до них. Та вони кричали: Розіпни, розіпни Його! Він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Я не знайшов у Ньому нічого, вартого смерті. Тож покараю Його і звільню. Та вони наполегливо продовжували вимагати гучними голосами розіп’ясти Його, і крики їх і первосвященників перемогли. I Пілат присудив, щоб було за їхнім проханням: звільнив їм посадженого у в’язницю за повстання і вбивство, якого вони просили, а Iсуса видав у їхню волю. I коли Його повели, то затримали одного Симона кірінеянина, що йшов із села, і поклали на нього хрест, щоб він ніс за Iсусом.
Вiд Луки 23:1-26 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його. І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар. І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш... І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині. А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі. А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин? І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями. Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього. І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому. І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали. Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його. І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була. А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ, і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте. Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив. Отже я покараю Його й відпущу. Бо повинен був їм відпустити одного на свято. А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в’язниці. І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса. Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його! Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу. А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп’ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників. І Пилат присудив, щоб було, як просили вони: відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в’язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі... І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
Вiд Луки 23:1-26 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І встали всі вони, і повели Його до Пилата. Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Сам Христос, Цар. Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш! Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині. Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди. Пилат, почувши це, запитав, чи Він галилеєць. Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі. Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув [багато] про Нього і сподівався побачити від Нього якусь ознаку. Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав. Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його. Ірод зі своїми воїнами, принизивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пилата. Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою. Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей, сказав їм: Привели ви мені Цю Людину як Того, Хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у Цій Людині жодної провини з того, у чому Її обвинувачуєте. Так само й Ірод, який повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив; тож, покаравши Його, відпущу. [Треба ж було йому щосвята відпускати їм когось одного]. Та вони всі разом закричали, вигукуючи: Візьми Цього, а відпусти Варавву! Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство. А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них. Та вони кричали, вигукуючи: Розіпни, розіпни Його! Тож він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу. Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли. І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами: відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю. І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який ішов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест.
Вiд Луки 23:1-26 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І вставши все множество їх, повели Його до Пилата. І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар. Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш. Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому. Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї. Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць, і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями. Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся. Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому. Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його. Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові. Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою. Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ, каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його; та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому. То, покаравши, відпущу Його. (Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.) Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву, котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю. Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса. Вони ж кричали: Розпни, розпни Його! Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його. Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські. Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх. Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю. І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.