Вiд Луки 20:9-26
Вiд Луки 20:9-26 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри. Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим. Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками. Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть. Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”. Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!” Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними? Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим». Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!» Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні: „Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?” Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений». Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу. Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу заарештувати Христа. Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий. Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?» Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбуване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве». Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже». Почувши таку відповідь, вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми й, вражені його словами, вони замовкли.
Вiд Луки 20:9-26 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
I почав розказувати народу таку притчу: Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям, а сам на довгий час поїхав в іншу країну. У свій час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника, та виноградарі побили його і відіслали ні з чим. Він послав ще іншого раба, але вони й того побили, зганьбили і відіслали ні з чим. Він послав ще третього, але вони й цього поранили і вигнали. Тоді господар виноградника сказав: Що ж мені робити? Пошлю-но я свого улюбленого сина, може, його, побачивши, посоромляться. Та виноградарі, побачивши його, стали міркувати між собою, кажучи: Це спадкоємець. Ходімо вб’ємо його, щоб спадщина була наша. I, викинувши його з виноградника, вбили. Отже, що зробить з ними господар виноградника? Він приїде і знищить тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Почувши це, вони сказали: Хай не буде цього! Та Він, поглянувши на них, сказав: Що тоді значить оце написане: Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем? Кожен, хто впаде на той камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздавить. I первосвященники й книжники хотіли накласти на Нього руки в цей самий час, та побоялись народу; бо зрозуміли, що це про них Він розказав цю притчу. I, підстерігши Його, підіслали підглядачів, які вдавали з себе праведних, щоб ті зловили Його на слові, щоб видати Його під начало й владу правителя. I вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правильно кажеш і навчаєш, і не дивишся на особу, але навчаєш шляху Божому по правді. Можна нам платити податок кесарю чи ні? Він же, зрозумівши їхню хитрість, сказав їм: Що ви спокушаєте Мене? Покажіть Мені динарій. Чиє на ньому зображення й напис? Вони сказали у відповідь: Кесаря. Він сказав їм: Тож віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богу. I не змогли зловити Його на слові перед народом, і, здивувавшись Його відповіді, замовкли.
Вiд Луки 20:9-26 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший. А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим. І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим. І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали. Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться... Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була. І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника? Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться! А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем! Кожен, хто впаде на цей камінь розіб’ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його. А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав. І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника. І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте? Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів. А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.
Вiд Луки 20:9-26 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І почав Він розповідати людям таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам, та й відбув на довгий час. У певну пору послав до робітників раба, щоби дали йому з врожаю виноградника, а робітники, побивши його, відіслали ні з чим. І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили, та й відіслали ні з чим. І знову послав — третього; вони й цього, завдавши йому ран, вигнали. Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина, — може, [побачивши] його, посоромляться? Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це ж спадкоємець! Убиймо його, щоби спадщина стала наша! І, викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника? Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградника іншим! Почувши, вони сказали: Хай так не буде! Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: Камінь, який відкинули будівничі, цей став наріжним? Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється, [а] на кого він сам упаде, того розчавить. Саме в той час хотіли первосвященики та книжники накласти руки на Нього, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав проти них, та побоялися народу. Стежачи, вони послали підглядачів, які видавали себе за праведних, щоби спіймати Його на слові та видати Його урядові й владі намісника. Тож вони запитали Його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу. Чи належить нам давати данину кесареві, чи ні? Зрозумівши їхню підступність, Він сказав їм: [Чому Мене спокушаєте?] Покажіть Мені динарій. Чий там образ і напис? [У відповідь] вони сказали: Кесаря. А Він відказав їм: Тож кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові! І не могли піймати Його на слові перед народом, і здивувавшись Його відповіддю, вони замовкли.
Вiд Луки 20:9-26 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час. І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї. І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї. І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали. Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся. Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє. І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже! Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла? Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його. І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав. І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій. І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш. Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї? Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте? Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве. Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові. І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.