Вiд Луки 19:28-44
Вiд Луки 19:28-44 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим. І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав, наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв’яжіть його, і приведіть. Коли ж вас хто спитає: Нащо відв’язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його. Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав. А коли осля стали відв’язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв’язуєте? Вони ж відказали: Господь потребує його. І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса. Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі. А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті! А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням! А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме! І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...
Вiд Луки 19:28-44 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму. Підійшовши до міст Ветфаґія та Віфанія поблизу гори, що звалася Оливною, Ісус відіслав двох Своїх учнів з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив.: Відв’яжіть його й приведіть сюди. А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте віслючка?” — то ви мусите відповісти: „Він потрібен Господу”». Отож двоє з учнів пішли до села й там знайшли віслючка, точно так, як Він казав їм. А коли вони віслючка відв’язували, його власники запитали їх: «Навіщо ви відв’язуєте віслючка?» Вони відповіли: «Він потрібен Господу». Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг й посадили Його зверху. Коли Ісус їхав, люди стелили перед Ним на дорозі свій одяг. А як підійшов Він до сходу з Оливної гори, натовп учнів почав радісно й голосно славити Бога за всі чудеса, які вони побачили. Вони вигукували: «Благословенний Цар, Який приходить в ім’я Господнє! Мир на Небі й слава Господу!» Серед людей у натовпі було кілька фарисеїв. Вони звернулися до Ісуса: «Вчителю, вгамуй Своїх учнів!» Ісус відповів їм: «Повірте, якщо Мої послідовники зараз замовкнуть, то каміння почне вигукувати!» Коли Ісус під’їхав до Єрусалиму й, побачивши місто, Він заплакав і промовив: «Якби ж ти сьогодні знало, що тобі може принести мир! Та зараз це приховано від очей твоїх. Настануть дні, коли вороги твої насиплють довкола тебе вали й обложать тебе. Вони насуватимуться з усіх боків, й знищать тебе і народ, який мешкає в стінах твоїх. Вони каменя на камені не залишать там, де ти стоїш нині. Бо не впізнало ти того часу, коли Бог прийшов спасти тебе».
Вiд Луки 19:28-44 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Сказавши це, Він пішов уперед, прямуючи в Єрусалим. Коли Він наблизився до Віффагії і Віфанії, до гори, яка називається Оливною, то послав двох Своїх учнів, сказавши: Підіть у село, що перед вами; в ньому при вході ви знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть. А якщо хтось спитає вас: Навіщо ви відв’язуєте? — ви скажете йому так: Воно потрібне Господу. Послані пішли і знайшли все так, як Він сказав їм. Коли ж вони відв’язували осля, його господарі сказали їм: Навіщо ви відв’язуєте осля? Вони сказали: Воно потрібне Господу. I привели його до Iсуса, і, накинувши на осля свій одяг, посадили на нього Iсуса. Коли ж Він їхав, люди стелили на дорозі свій одяг. А коли Він наближався вже до спуску з Оливної гори, вся безліч учнів почала з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили, кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небі і слава у вишніх! Деякі ж фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони Своїм учням! Та Він сказав їм у відповідь: Кажу вам, що якщо вони замовкнуть, то каміння закричить. Коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним і сказав: Якби й ти хоч у цей твій день дізналося, що потрібно для твого миру, та це приховано від твоїх очей. Бо прийдуть на тебе дні, коли твої вороги обнесуть тебе валом, і оточать тебе, і стиснуть тебе звідусюди, і зрівняють з землею тебе й твоїх дітей у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, за те, що ти не впізнало часу свого відвідання.
Вiд Луки 19:28-44 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим. І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів, кажучи: Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть. Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете [йому], що Господь потребує його. Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав. Коли відв’язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв’язуєте осля? Вони ж відказали, що Господь потребує його. Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса. А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі. Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили, вигукуючи: Благословенний Цар, Який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах! Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням! У відповідь Він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння. А коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним, кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру! Тепер же це сховано від очей твоїх. Адже прийдуть на тебе дні, — і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль, поб’ють тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин!
Вiд Луки 19:28-44 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим. І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх, глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть. І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його. Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм. Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля? Вони ж сказали: Господеві його треба. І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса. Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї. Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили, говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах! А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм. І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме. І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним, глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми. Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди. І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.