Вiд Луки 16:19-31
Вiд Луки 16:19-31 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Далі Ісус розповів таку притчу: «Був собі багатий чоловік, який жив у розкоші, та завжди одягався у найвишуканіші шати. А біля його воріт лежав бідний чоловік на ймення Лазар. На тілі його були виразки. Він мріяв наїстися тими залишками, що перепадуть зі столу багатія. Тільки собаки підходили й зализували його рани. А згодом бідняк помер, і Ангели забрали його й віднесли до Авраама. Помер також і багач, і був похований. І в країні мертвих, страждаючи від мук, багатій поглянув угору й побачив удалині Авраама, а поруч із ним Лазаря. І вигукнув багач: „Отче Аврааме, змилуйся наді мною, пошли Лазаря, щоб він змочив у воді кінчик пальця й охолодив мій язик, бо я так страждаю в цім вогні!” Та Авраам відповів йому: „Сину мій, пригадай: протягом усього свого життя на землі ти мав усі блага, в той час, як Лазареві на долю випали всі страждання. Та тепер він утішений, а ти терпиш муки. Але опріч усе це, глибока прірва пролягла між нами і вами. Хоч як би хто прагнув перейти звідси до вас, — не зміг би, так само й з вашого боку ніхто не в змозі цю прірву здолати”. Той каже: „Тоді я прошу тебе, отче, пошли Лазаря до дому мого батька, бо там у мене п’ятеро братів. Хай він застереже їх, щоб і вони були не потрапили до цього місця страждань”. Та Авраам відповів: „У них є Мойсей та пророки. Хай твої брати їх слухають”. Багатій заперечив: „Ні, отче, це якби до них прийшов хтось із померлих, тоді б вони покаялися”. Але Авраам сказав: „Якщо вони не слухаються Мойсея та пророків, то навіть коли встане хтось із померлих, їх усе одно не переконає”».
Вiд Луки 16:19-31 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Був один багатий чоловік, який одягався в порфіру і вісон і щодня розкішно веселився. Був і один бідняк на ім’я Лазар, який лежав біля його воріт у виразках і бажав наїстися крихт, що падали зі столу багача; та ще й собаки приходили й лизали його виразки. I от бідняк помер і був віднесений ангелами на лоно Авраама. Помер і багач і був похований. I в пеклі, будучи в муках, він підняв свої очі і побачив здаля Авраама і Лазаря на його лоні. I закричав: Отче Аврааме! Змилуйся наді мною і пошли Лазаря, хай умочить кінчик свого пальця у воду і прохолодить мій язик, бо я мучуся в цьому полум’ї! Та Авраам сказав: Сину, згадай, що ти за свого життя отримав свої блага, а Лазар так само лиха; тепер він тут утішається, а ти мучишся. А крім всього того, між нами й вами встановлена велика прірва, щоб ті, які хочуть перейти звідси до вас, не могли і щоб звідти до нас не переходили. Він же сказав: Тоді прошу тебе, отче, пошли його в дім мого батька — бо в мене є п’ять братів — хай він засвідчить їм, щоб і вони не потрапили в це місце мук. Авраам каже йому: У них є Мойсей і Пророки; хай слухають їх. Та він сказав: Ні, отче Аврааме; от якщо хтось із мертвих прийде до них, то покаються. Та Авраам сказав йому: Якщо вони Мойсея й Пророків не слухають, то якщо хтось і з мертвих воскресне, не повірять.
Вiд Луки 16:19-31 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім’я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!... Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас. А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п’ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх! А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються. Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!
Вiд Луки 16:19-31 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Один чоловік був багатий, одягався в багряницю та вісон і розкішно бенкетував щодня. А другий — бідний, на ім’я Лазар, лежав перед його ворітьми в струпах і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; приходили пси й лизали його рани. Сталося, що бідний помер, і віднесли його ангели на лоно Авраама; помер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки аду, він звів свої очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, й закричав, гукаючи: Батьку Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоби змочив кінчик свого пальця у воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полум’ї! Та Авраам промовив: Сину, згадай, як ти одержував своє добро за свого життя, а Лазар — одне лихо. А тепер він тут втішається, ти ж — мучишся. І, крім усього цього, між нами й вами лежить велика безодня, щоб ті, які бажають перейти звідси до вас, не змогли, і щоби звідти до нас не переходили! Той же відказав: Благаю тебе, батьку, пошли його до дому мого батька, бо маю п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! Та Авраам відповів: Вони мають Мойсея та пророків: хай їх слухають! А той продовжував: Ні, батьку Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються! Він же сказав йому: Якщо Мойсея і пророків не слухають, не повірять і тому, хто з мертвих воскресне.
Вiд Луки 16:19-31 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив що-дня пишно. Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі, і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його. Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його. І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його. І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому. Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся. Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотїли перейти звідсїля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли. Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого: маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки. Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх. Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся. Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.