Луки 16:19-31

Був один багатий чоловік, який одягався в порфіру і вісон і щодня розкішно веселився. Був і один бідняк на ім’я Лазар, який лежав біля його воріт у виразках і бажав наїстися крихт, що падали зі столу багача; та ще й собаки приходили й лизали його виразки. I от бідняк помер і був віднесений ангелами на лоно Авраама. Помер і багач і був похований. I в пеклі, будучи в муках, він підняв свої очі і побачив здаля Авраама і Лазаря на його лоні. I закричав: Отче Аврааме! Змилуйся наді мною і пошли Лазаря, хай умочить кінчик свого пальця у воду і прохолодить мій язик, бо я мучуся в цьому полум’ї! Та Авраам сказав: Сину, згадай, що ти за свого життя отримав свої блага, а Лазар так само лиха; тепер він тут утішається, а ти мучишся. А крім всього того, між нами й вами встановлена велика прірва, щоб ті, які хочуть перейти звідси до вас, не могли і щоб звідти до нас не переходили. Він же сказав: Тоді прошу тебе, отче, пошли його в дім мого батька — бо в мене є п’ять братів — хай він засвідчить їм, щоб і вони не потрапили в це місце мук. Авраам каже йому: У них є Мойсей і Пророки; хай слухають їх. Та він сказав: Ні, отче Аврааме; от якщо хтось із мертвих прийде до них, то покаються. Та Авраам сказав йому: Якщо вони Мойсея й Пророків не слухають, то якщо хтось і з мертвих воскресне, не повірять.