Вiд Луки 1:1-80

Поділитись

Вiд Луки 1:1-80 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле, аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда. У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія. Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових. Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов. Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі. Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до храму Господнього й покадити там. Дуже багато людей зібралося біля стін храму молитися, коли Захарія почав кадити. І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній. Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався. Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном. Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження. Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим. І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього. Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа». І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку». У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку. Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час». Люди біля храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить. А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим. Коли закінчився час його служби, він повернувся додому. Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців. Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми». Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією. Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою». Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати. І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу. Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом. Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида. Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця». Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?» Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим. І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна! Немає нічого неможливого для Бога”». Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її. Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського. Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа. Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш. Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене? Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася. Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом». І мовила Марія: «Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму, бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною, бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе. Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його. Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв. Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс. Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих. Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість, як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди». Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому. Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина. Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею. І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька. Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном». Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали». Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові. Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані. Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога. І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи. Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним. А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік: «Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю. І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида, як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину. Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить, аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму: визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху, а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого. Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх. Через велике милосердя нашого Бога новий день засяє на нас з висоти, щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру». Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

Вiд Луки 1:1-80 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

О скільки багато хто брався складати розповідь про добре відомі серед нас події, як передали нам ті, що від початку були очевидцями й служителями Слова, то вирішив і я, ретельно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле, щоб ти взнав достовірність слів, у яких був наставлений. У дні іудейського царя Iрода був один священник з Авієвої черги на ім’я Захарія; його дружина була з дочок Аарона, і звали її Єлизавета. Обоє вони були праведними перед Богом, живучи за всіма заповідями й вимогами Господніми бездоганно. У них не було дітей, тому що Єлизавета була безплідна, і обоє вони були похилого віку. Одного разу, коли Захарія у порядку своєї черги виконував священницькі обов’язки перед Богом, за звичаєм священства випало йому за жеребом увійти в Храм Господній і покадити. А вся безліч народу молилась надворі під час кадіння. I ось з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч від кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і на нього напав страх. Та ангел сказав йому: Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва почута, і твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і ти даси йому ім’я Iоан. I буде тобі радість і веселість, і його народженню багато хто зрадіє. Бо він буде великим перед Господом, і не питиме ні вина, ні сікери, і Святим Духом наповниться ще з утроби своєї матері. I багатьох синів Iзраїля наверне до Господа, їхнього Бога. Він піде перед Ним у дусі й силі Iллі, щоб повернути серця батьків до дітей і неслухняних — до мудрості праведних, щоб приготувати Господу народ підготовлений. Захарія сказав ангелу: Звідки я це знатиму? Адже я старий, і моя дружина похилого віку. Ангел сказав йому у відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; я посланий проговорити до тебе й звістити тобі цю добру новину. I ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, коли це станеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які збудуться свого часу. Тим часом люди чекали Захарію і дивувалися, що він бариться у Храмі. Він же, вийшовши, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив у Храмі видіння; і він пояснював їм знаками і залишався німим. А коли дні його служіння скінчилися, він пішов додому. Після цих днів його дружина Єлизавета зачала і таїлася п’ять місяців, кажучи: Таке зробив мені Господь у дні, у які зглянувся на мене, щоб зняти з мене мою ганьбу між людьми. На шостий місяць був посланий ангел Гавриїл від Бога в галілейське місто під назвою Назарет до діви, зарученої з чоловіком з дому Давида на ім’я Йосип; звали ту діву Марія. Ангел, увійшовши до неї, сказав: Вітаю тебе, обдарована благодаттю! Господь з тобою! Благословенна ти серед жінок! Вона ж, побачивши його, стривожилась від його слів і стала міркувати, що значить це привітання. Ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благовоління у Бога. I ось ти зачнеш в утробі, і народиш сина, і даси Йому ім’я Iсус. Він буде великим і буде названий Сином Всевишнього, і Господь Бог дасть Йому престол Його батька Давида, і Він царюватиме над домом Якова вічно, і Його царству не буде кінця. Марія ж сказала ангелу: Як це буде, коли я чоловіка не пізнала? Ангел сказав їй у відповідь: Святий Дух зійде на тебе, і сила Всевишнього отінить тебе, тому й Святе, що народиться від тебе, буде назване Сином Божим. Он і Єлизавета, твоя родичка, яку називають безплідною, і та зачала сина у своїй старості, і вона вже на шостому місяці. Бо для Бога нічого не буде неможливим. Марія сказала: Ось я раба Господня; хай буде мені за твоїм словом. I ангел від неї пішов. У ті дні Марія встала й пішла з поспіхом в нагір’я, в місто Iудине, і ввійшла в дім Захарії, і привітала Єлизавету. Коли Єлизавета почула привітання Марії, заграло дитя в її утробі, і Єлизавета наповнилася Святим Духом і вигукнула гучним голосом: Благословенна ти серед жінок і благословенний плід твоєї утроби! I як це мені таке випало, що до мене прийшла мати мого Господа? Бо ось коли звук твого привітання дійшов до моїх вух, заграло від радості дитя в моїй утробі. I блаженна та, яка повірила, що буде здійснення сказаного їй від Господа. I сказала Марія: Величає душа моя Господа, і зрадів мій дух моєму Спасителю Богу, тому що Він зглянувся на скромність Своєї раби; бо ось віднині всі роди називатимуть мене блаженною, тому що Сильний зробив мені величне, і Його ім’я — святе, і Його милість з роду в рід до тих, що бояться Його. Він зробив могутнє Своєю рукою, розігнав гордих у помислах їхнього серця; скинув володарів з престолів і підніс скромних; голодних наповнив добром, а багатих відіслав ні з чим; допоміг Своєму слузі Iзраїлю, згадавши про милість (як сказав нашим отцям) Аврааму і його нащадкам навіки. I пробула Марія з нею близько трьох місяців, і повернулася додому. Єлизаветі ж настав час народити, і вона народила сина. I почули її сусіди й рідні, що Господь виявив їй велику милість, і раділи з нею. А на восьмий день вони прийшли на обрізання дитини і хотіли назвати його ім’ям його батька Захарією. Та його мати сказала у відповідь: Ні, він буде названий Iоаном. Вони сказали їй: Серед твоєї ж рідні немає нікого, кого б звали цим іменем. I стали питати знаками в його батька, як би він хотів назвати його. Той попросив дощечку і написав: Його ім’я — Iоан. I всі здивувалися. I відразу відкрились його вуста і розв’язався його язик, і він став говорити, благословляючи Бога. I напав страх на всіх, що жили навколо них, і про все це говорили по всьому нагір’ю Iудейському. I всі, що чули про це, клали це собі в серце й казали: Що ж це буде за дитина? I рука Господня була з ним. А Захарія, його батько, наповнився Святим Духом і став пророкувати, кажучи: Благословенний Господь, Бог Iзраїля, що відвідав і здійснив викуплення Свого народу, і підняв нам ріг спасіння в домі Давида, Свого слуги, як сказав устами Своїх святих споконвічних пророків, спасіння від наших ворогів і від руки всіх, що ненавидять нас, щоб виявити милість нашим отцям і згадати святий Свій завіт, клятву, якою поклявся нашому отцю Аврааму, щоб дати нам, врятованим від руки наших ворогів, служити Йому без страху у святості й праведності перед Ним усі дні нашого життя. I ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо підеш перед лицем Господа приготувати Йому дороги і дати Його народу пізнати спасіння в прощенні його гріхів через сердечну милість нашого Бога, якою відвідав нас світанок з висоти, щоб освітити тих, що живуть у темряві і смертній тіні, щоб направити наші ноги на шлях миру. Дитина ж росла і зміцнялася духом, і була в пустелях до дня свого з’явлення Iзраїлю.

Вiд Луки 1:1-80 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами, як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова, тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле, щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився. За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім’я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім’я їй Єлисавета. І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні. А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були. І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом, за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити. Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору. І з’явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника. І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав. А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван. І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться. Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п’янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога. І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа. І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку... А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину. І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого! А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі. Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий... І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого. А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п’ять місяців, кажучи: Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми! А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет, до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія. І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами! Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання. А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця. А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?... І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. Бо для Бога нема неможливої жадної речі! А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї. Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине. І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету. Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй! Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа! А Марія промовила: Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки! І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого. А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила. І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею. І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій. І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван! А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім’ям! І кивали до батька його, як хотів би назвати його? Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались. І в тій хвилі уста та язик розв’язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога! І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все... А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею. Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх, що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому, щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів, через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру! А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Вiд Луки 1:1-80 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова, то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле, щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився. У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета. Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови. Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх. Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом, за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити. А весь народ під час кадіння молився знадвору. І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника. Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх. Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван. І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження. Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері. І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога; і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ. І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх. У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це. І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу! Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі. Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим. І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому. А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи: Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми. А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом, до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія. І, прийшовши до неї, сказав: Радій, сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками]. Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання. Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога. І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида, і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця! І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю? У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим. Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці; тому що жодне слово не буває у Бога безсилим! А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї. Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного. Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби! І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа? Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі. Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом! А Марія промовила: Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм, бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди, бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його, і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його. Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх, скинув сильних з престолів і підняв покірних, голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим. Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість, як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку! Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому. А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина. Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею. Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією. Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном! А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям. Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати. Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися. У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події. Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею! Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ, Він підніс нам ріг спасіння у домі Свого слуги Давида, як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків, що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас, щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт, Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові, щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити. І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу; щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів; аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти, освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру! А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Вiд Луки 1:1-80 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі, як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова; то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле, щоб знав певноту того, чого тебе навчено. Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета. Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні. І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх. Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом, то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню. А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження. Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної. І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його. Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан. І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся. Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї. І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх. І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових. І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх. І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се. І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї. І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві. Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий. І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї. Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи: Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми. Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет, до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария. І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами. Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке. І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога. І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус. Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його: і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю? І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим. І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною. Бо не буде неможливе у Бога всяке слово. Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел. Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин; і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою. І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим, і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї. І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене? Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй. І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа. І рече Мария: Величає душа моя Господа, і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм, що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди: бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його. І милость Його від роду до роду на боячих ся Його. Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх; поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних; голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї; прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости, (як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки. Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї. Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина. І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею. І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією. І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном. І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим. Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його. І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї. Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога. І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті. І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним. І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи: Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму, і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого, (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,) спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших, щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий, клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим, та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись, служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого. А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його; щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх, по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти, щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою. Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.