Йов 19:1-12
Йов 19:1-12 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Озвався Йов на це: «Як довго будете мені ятрити душу, як довго убивати будете словами? Разів з десяток ображали; хіба не соромно вам дошкулять мені щораз? Якщо я й справді помилявся, то помилки — мої, і вам з них немає ніякого діла. Якщо і справді вам здається, що мені до вас далеко, якщо мої приниження — моя провина, то знайте, то знайте, Бог мене принизив і розкидав навколо мене Свої сіті. Кричу: „Допоможіть!” — то ані слова я у відповідь не чую. Коли ж про допомогу я благаю, то справедливості нема ніде. Він на шляху мені наставив незборимі перешкоди, не можу я пройти, коли він мороком стежину перекрив. Позбавив мене шани Він і збив з моєї голови корону. Він розбивав мене з усіх боків. Я, переможений, втікаю. Й надію вже останню вириває Він, мов дерево, з корінням. Він розпалився, гнівом заярів на мене, повівся так, неначе ворога зустрів. Його війська, що наступають дружно, мені перекривають відступ, намет мій у кільце беруть.
Йов 19:1-12 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А Йов відповів та й сказав: Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене? Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!... Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане. Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене? Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною! Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!... Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву! Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови! Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він... І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів: полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...
Йов 19:1-12 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Підхопивши, Йов промовив: Доки завдаватимете болю моїй душі й нищитимете мене словами? Знайте тільки, що Господь мене таким зробив. Ви говорите проти мене, не соромлячись мене, налягаєте на мене. Так, я насправді заблукав, у мені ж перебуває омана — говорити слово, яке не належиться, а мої слова є оманливі та не на часі. Ой, ви, які наді мною величаєтеся, нападаєте на мене з докором. Отже, знайте, що Господь є Тим, Хто непокоїть, Він підняв проти мене Свої укріплення. Ось я сміюся з пониження, та не говоритиму. Закричу я, і ніде не знайду суду. Я обгороджений довкола і не вийду, на моє обличчя Він поклав темряву. Він же з мене стягнув славу, забрав вінець з моєї голови. Він обдер мене довкруги, і я відходжу. Він, наче дерево, зрубав мою надію. Страшно зі мною вчинив у гніві, сприйняв мене, наче ворога. Разом прийшли на мене Його напасники, на моїх дорогах оточили мене ті, які засілися.
Йов 19:1-12 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І відказав Йов і рече: Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами? Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене? Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь. А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм, То знайте, що се Бог поверг мене 'д землї й обвів кругом мене сїть свою. Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого). Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої. Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї. Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою. Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми. Полки його* притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.