Вiд Iвана 5:1-47
Вiд Iвана 5:1-47 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов. А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п’ять ґанків. У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу. А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим. Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим? Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить. Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи! І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була, тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого. А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи. А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи? Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці. Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого! Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус. І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу. А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я. І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним. Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить. Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює. Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові, щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його. Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя. Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть. Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син. Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду. Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене. Коли свідчу про Себе Я Сам, то свідоцтво Моє неправдиве. Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідоцтво, яким свідчить про Мене. Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду. Та Я не від людини свідоцтва приймаю, але це говорю, щоб були ви спасені. Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його. Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав! Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили. Навіть слова Його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав. Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене! Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя. Від людей не приймаю Я слави, але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте. Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви. Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви? Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, є, хто вас винуватити буде, Мойсей, що на нього надієтесь ви! Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він. Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?
Вiд Iвана 5:1-47 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Після цього настало юдейське свято, й Ісус пішов до Єрусалиму. Там біля Овечих воріт є купальня, що звалася арамійською Вифезда і мала п’ять критих галерей з колонами. У тих галереях лежало багато хворих, сліпих, кривих та немічних. [Вони чекали, поки вода почне вирувати]. [І час від часу Ангел Господній сходив з неба, щоб збовтати воду. І той, хто першим входив у ту воду, одразу видужував, хоч би якою хворобою він страждав]. І був там чоловік, який хворів на той час уже тридцять вісім років. Коли Ісус побачив, що той чоловік лежить там, і знаючи, що він хворіє так давно, Він запитав: «Хочеш одужати?» Хворий Йому відповів: «Господи, нікому мене занурити у воду, коли вона починає вирувати. Поки я намагаюся дістатися до купелі, як мене завжди хтось випереджає». Ісус сказав йому: «Вставай, візьми постіль свою і ходи». І чоловік одразу ж одужав, узяв постіль свою і почав ходити. І сталося це в суботу. Юдеї почали говорити щойно зціленому: «Сьогодні субота, і Закон забороняє носити постіль у руках!» Той відповів: «Чоловік, Котрий зцілив мене, сказав: „Візьми постіль свою і ходи”». Тоді вони спитали його: «Хто цей Чоловік, Який сказав тобі взяти постіль і йти?» Але зцілений не знав, Хто то був. Оскільки там було багато людей, то Ісус пішов звідти, щоб Його не помітили. Пізніше Ісус знайшов того чоловіка у храмі й мовив до нього: «Ось ти вже й видужав, тож не гріши більше, аби з тобою чогось гіршого не сталося». І той чоловік пішов. І він розповів юдеям, що це Ісус зцілив його. Через те й стали переслідувати юдеї Ісуса, бо Він усе це робив у суботу. Ісус сказав їм: «Отець Мій працює весь час безперервно, то й Я мушу так працювати». Через це, ще дужче юдеї захотіли вбити Його. Вони казали: «Він не лише порушив Закон про суботу, а й Бога Отцем Своїм називав, тим самим ставлячи Себе нарівні з Богом». І мовив Ісус: «Істинно кажу вам: Син нічого не може вчинити зі Своєї волі. Він мусить побачити, що Отець Його робить. Отже, що робить Отець, те й Син Його робить. Отець любить Сина Свого і не приховує від Нього нічого з того, що робить, і покаже Він ще більші справи, ніж ті, що ви бачили, тож ви дивуватиметеся. Так само, як Отець воскрешає померлих і дає їм життя, так і Син повертає життя тим, кому забажає. Отець нікого не судить. Він віддав право судити Сину Своєму, щоб усі люди шанували Сина, як вони шанують Отця. Людина, яка не шанує Сина, не шанує й Отця, Котрий послав Його. Істинно кажу вам: хто чує слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має вічне життя. Його не буде засуджено, бо він від смерті перейшов у життя. Істинно кажу вам: близький той час, він уже настав, коли померлі почують голос Сина Божого, і всі, хто почує, матимуть життя. Отець є джерелом життя, і Синові Своєму також дарував таку силу. Він дав Синові владу бути суддею над людьми, бо Він — Син Людський. Не треба дивуватися з того. Надходить час, коли всі, хто у могилах лежать, почують голос Сина Людського. Вони повстануть із могил. Всі ті, хто добро робили, воскреснуть для життя вічного, котрі ж чинили зло, встануть, щоб бути засудженими. Сам Я не можу вдіяти нічого. Суджу Я так, як чую від Бога, і суд Мій справедливий, бо Я не намагаюся робити те, що хочу, а виконую волю Того, Хто Мене послав». «Якщо Я свідчитиму про Себе Сам, то це свідчення не матиме сили. Але є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що саме Його свідчення мають силу. Ви посилали людей до Іоана, і він підтвердив, що все це правда. Та Я не покладаюся на свідчення людей, але нагадую вам про те, чому вчив Іоан про ваше спасіння. Іоан був наче той світильник, що поки світить, то дає світло, і ви з радістю приймали його якийсь час. Та в Мене Самого є свідоцтво про Себе більше, ніж те, що дав Іоан, бо те, що Отець звелів Мені виконати, і те, що Я роблю зараз, свідчить про Мене і вказує на те, що Отець послав Мене. Навіть Отець Мій, Який послав Мене, Сам свідчить про Мене. Ви, люди, ніколи не чули Його голосу й не бачили Його обличчя, ви не маєте слова Його у своєму серці, бо не вірите у Того, Кого Бог послав. Ви вивчаєте Святе Писання, бо думаєте, що через нього знайдете вічне життя. Але ж це саме Святе Писання свідчить про Мене! Та ви не хочете прийти до Мене, щоб знайти вічне життя. Я не приймаю похвали від людей. Але Я знаю вас і знаю, що ви не любите Бога у серці своєму. Я прийшов до вас в ім’я Отця Свого, та ви не приймаєте Мене, але якщо хтось інший прийде тільки від свого імені, то ви його приймете! Як же ви можете повірити в Мене, коли приймаєте похвалу один від одного, та не шукаєте тієї похвали, що йде від Бога Єдиного? Не думайте, що Я вас звинувачуватиму перед Отцем. Мойсей, на якого ви покладали свої надії, звинуватить вас. Якби ви справді вірили Мойсею, то повірили б і Мені, бо Мойсей писав про Мене. Але якщо ви не вірите в те, що він писав, то як же ви повірите словам Моїм?»
Вiд Iвана 5:1-47 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Після цього було іудейське свято, й Ісус пішов у Єрусалим. Є ж у Єрусалимі біля Овечих воріт купальня, яка по-єврейськи називається Віфезда і яка має п’ять портиків. У них лежало дуже багато немічних, сліпих, кульгавих, сухих, які чекали руху води. Бо ангел час від часу сходив у купальню і збурював воду, і хто першим заходив у неї після збурення води, той одужував, яку б хворобу не мав. Там був один чоловік, який пробув у немочі тридцять вісім років. Ісус, побачивши, що він лежить, і дізнавшись, що той знаходиться в такому стані вже довгий час, каже йому: Ти хочеш одужати? Немічний відповів Йому: Пане, у мене немає людини, яка б опустила мене в купальню, коли збуриться вода, а поки я сам повзу, хтось інший сходить переді мною. Ісус каже йому: Устань, візьми свою постіль і ходи! Той чоловік відразу одужав, узяв свою постіль і почав ходити. А в той день була субота. Тож іудеї сказали зціленому: Сьогодні субота, не можна тобі брати постіль. Він відповів їм: Той, Хто мене уздоровив, Він сказав мені: Візьми свою постіль і ходи. Вони запитали його: Хто Той Чоловік, що сказав тобі: Візьми свою постіль і ходи? Та зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у народі, що був на тому місці. Після цього Ісус знайшов його в Храмі і сказав йому: Ось ти одужав; більше не гріши, щоб не сталося з тобою чогось гіршого. Той чоловік пішов і розповів іудеям, що уздоровив його Ісус. І тому іудеї стали гнати Ісуса і хотіли вбити Його, бо Він робив таке в суботу. Та Ісус відповів їм: Мій Отець до цього часу працює, і Я працюю. Тому іудеї ще більше хотіли вбити Його, бо Він не тільки порушував суботу, а й Своїм Отцем називав Бога, роблячи Себе рівним Богу. Ісус же сказав їм у відповідь: Істинно, істинно вам кажу: Cин нічого не може робити Сам від Себе, а тільки те, що бачить, що робить Отець; бо що Він робить, те й Син так само робить. Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися. Бо як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче. Бо Отець і не судить нікого, а весь суд віддав Сину, щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує Отця, що Його послав. Істинно, істинно вам кажу: хто слухає Моє слово і вірує в Того, Хто Мене послав, той має вічне життя і на засудження не піде, але перейшов із смерті в життя. Істинно, істинно вам кажу: настає час, і вже настав, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Сину дав мати життя в Самому Собі; і дав Йому владу і суд чинити, бо Він Син Людський. Не дивуйтеся цьому, бо настає час, у який усі, хто в гробницях, почують Його голос, і вийдуть ті, що робили добро, на воскресіння життя, а ті, що робили зло, — на воскресіння засудження. Я нічого не можу робити Сам від Себе: як чую, так і суджу, і Мій суд праведний, бо Я шукаю не Своєї волі, а волі Отця, що Мене послав. Якщо Я Сам про Себе свідчу, то Моє свідчення не істинне. Є інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що істинне те свідчення, яким Він свідчить про Мене. Ви посилали до Іоана, і він засвідчив про істину. Утім, Я не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви спаслися. Він був світильником, який горів і світив, а ви хотіли якийсь час порадіти при його світлі. Я ж маю свідчення більше від Іоанового, бо діла, які дав Мені виконати Отець, ці самі діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав. І Сам Отець, що Мене послав, засвідчив про Мене; а ви ні Його голосу ніколи не чули, ні Його вигляду не бачили, і Його слова не маєте, яке пробувало б у вас, бо ви не вірите Тому, Кого Він послав. Досліджуйте Писання, бо ви думаєте, що маєте в ньому вічне життя, а воно свідчить про Мене. Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. Я не приймаю слави від людей, але знаю вас, що ви не маєте в собі любові Божої. Я прийшов в ім’я Свого Отця, і ви не приймаєте Мене, а якщо інший прийде у своє ім’я, його приймете. Як ви можете повірити, коли один від одного приймаєте славу, а слави, що від єдиного Бога, не шукаєте? Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є на вас обвинувач Мойсей, на якого ви надієтеся. Бо якби ви вірили Мойсею, то вірили б і Мені, тому що він писав про Мене. Якщо ж його писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?
Вiд Iвана 5:1-47 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Після цього було юдейське свято, і Ісус прийшов у Єрусалим. Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, вона має п’ять критих входів. У них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, [які очікували руху води. Бо ангел Господній час від часу сходив до купальні й збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга]. Був там один чоловік, який тридцять вісім років нездужав. Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що довго він уже хворіє, сказав йому: Чи ти хочеш стати здоровим? Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене. Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи! І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити. Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, хто видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою постіль. Він же відповів їм: Той, Хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи! Вони запитали його: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти й ходити? Оздоровлений не знав, Хто Він, бо Ісус увійшов у натовп, який був на тому місці. Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі. Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус. І стали юдеї переслідувати Ісуса [й намагалися Його вбити] за те, що робив таке в суботу. Ісус же відповів їм: Мій Отець працює дотепер, — працюю і Я. Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові. У відповідь Ісус говорив їм: Знову й знову запевняю вас: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, — те й Син також робить. Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися. Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє, оскільки Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові, щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав. Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя. Знову й знову запевняю вас, що надходить час, — і він вже є, — коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя. І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським. Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос; і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, — у воскресіння суду. Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, — [Отця]. Якщо Я свідчу Сам про Себе, то Моє свідчення неправдиве. Є інший, Хто свідчить про Мене; і знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, істинне. Ви посилали до Івана, і він засвідчив істину. Я ж не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви були спасенні. Він був світильником, який горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якийсь час. Я ж маю свідчення більше, ніж свідчення Івана, адже діла, які Мені доручив Отець, щоб Я їх довершив, — ті діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав. І Сам Отець, Який послав Мене, засвідчив про Мене. А ви голосу Його ніколи не чули і виду Його ніколи не бачили, і не маєте Його слова, яке перебувало б у вас, тому що не вірите Тому, Кого Він послав. Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене. Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. Слави від людей Я не приймаю, але знаю вас, що Божої любові ви не маєте в собі. Я прийшов у Ім’я Мого Отця, — і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете. Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте? Не думайте, що Я буду оскаржувати вас перед Отцем; є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви надієтеся. Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене. Якщо ж ви не вірите його Писанням, то як ви повірите Моїм словам?
Вiд Iвана 5:1-47 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим. У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками. В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води. Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю. Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї. Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати? Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить. Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи! І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня. І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї. Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи. Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи? Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому. Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся. Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його. За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу. Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю. За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу. Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить. Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались. Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює. Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові, щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його. Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє. Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть. Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі, і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий. Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його, і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду. Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця. Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве. Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує. Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї. Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись. Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його. Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав. І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили; і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте. Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене. Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати. Чести від людей не приймаю. Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі. Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете. Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте? Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте. Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав. Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?