Вiд Iвана 20:1-18
Вiд Iвана 20:1-18 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Рано-вранці у перший день тижня, ще затемна Марія Маґдалена пішла до гробниці й побачила, що камінь, який затуляв вхід до печери, відсунуто. Прибігши до Симона-Петра й другого учня, якого любив Ісус, вона сказала: «Тіло Господа було забрано з гробниці й нам невідомо, куди Його поклали». Петро з тим учнем одразу ж пішли туди. Вони обоє бігли, але другий учень випередив Петра і прибіг до гробниці перший. Нахилившись, він побачив шматки полотна, що лежали там, але всередину не ввійшов. У цей час наспів і Симон-Петро, який біг слідом, і, увійшовши до гробниці, побачив полотняну плащаницю на долівці, а також хустину, що вкривала Ісусову голову. Вона була згорнута й лежала осторонь, окремо від плащаниці. Тоді й другий учень зайшов усередину, той, що прийшов перший, і, побачивши що сталося, повірив. Бо вони все ще не усвідомлювали сказаного у Святому Писанні, що Він має воскреснути з мертвих. Після цього учні повернулися додому. Та Марія залишилася біля могили й голосила. Так, плачучи, вона нахилилася, щоб зазирнути всередину, і побачила двох Ангелів, які сиділи, один в головах, інший в ногах того місця, де лежало Ісусове тіло. І були вбрані вони в білі шати. Ангели запитали: «Жінко, чому ти плачеш?» А вона відповіла: «Якісь люди забрали звідси тіло Господа мого, і я не знаю, куди вони поклали Його». Сказавши так, вона обернулася й побачила Ісуса, Який стояв поруч, та не впізнала Його. Ісус тоді й каже: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Марія подумала, що то садівник, і звернулася до Нього: «Шановний добродію, якщо це ти виніс Його, то скажи, куди поклав тіло. Я заберу Його». Ісус гукнув до неї: «Маріє!» Вона тоді, обернувшись, сказала арамійською мовою: «Раввуні!» Це означає: «Вчителю!» Ісус сказав: «Не затримуй Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Свого, а йди до братів Моїх і скажи їм: „Я повертаюся до Отця Свого і Отця вашого, до Бога Свого і Бога вашого”». Марія Маґдалена пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа». І вона розповіла все, що Він сказав їй.
Вiд Iвана 20:1-18 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
А в перший день тижня Марія Магдалина приходить до гробниці рано, коли ще було темно, і бачить, що камінь забраний від гробниці. Тоді вона біжить і прибігає до Симона Петра і до іншого учня, якого любив Ісус, і каже їм: Забрали Господа з гробниці, і не знаємо, де поклали Його. Тоді Петро і той інший учень вибігли й побігли до гробниці. Вони обидва бігли разом, та інший учень побіг уперед швидше за Петра, і прибіг до гробниці першим, і, заглянувши, побачив пелени, що лежали; проте не ввійшов у гробницю. Слідом за ним прибігає Симон Петро, увійшов у гробницю і побачив пелени, що лежали, і хустку, яка була на Його голові, що лежала не з пеленами, а була окремо згорнена в одному місці. Тоді увійшов і інший учень, який прибіг до гробниці першим, і побачив, і повірив. Бо вони ще не знали з Писання, що Він мав воскреснути з мертвих. Тоді учні пішли назад до себе. А Марія стояла біля гробниці і плакала. І коли плакала, заглянула в гробницю і побачила двох ангелів у білому одязі, що сиділи: один у головах, а інший у ногах, де лежало тіло Ісуса. Вони кажуть їй: Жінко, чому ти плачеш? Вона каже їм: Бо забрали мого Господа, і не знаю, де поклали Його. Сказавши це, вона обернулась назад і побачила Ісуса, що стояв, та не знала, що це Ісус. Ісус каже їй: Жінко, чому ти плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: Пане, якщо ти виніс Його, то скажи мені, де ти поклав Його, і я заберу Його. Ісус каже їй: Маріє! Вона, обернувшись, каже Йому: Раввуні! (що означає «учителю»). Ісус каже їй: Не доторкайся до Мене, бо Я ще не сходив до Свого Отця, а йди до Моїх братів і скажи їм: Я сходжу до Отця Свого і Отця вашого і до Бога Свого і Бога вашого. Марія Магдалина йде і сповіщає учнів, що вона бачила Господа і що Він сказав їй це.
Вiд Iвана 20:1-18 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений. Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його! Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли. Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. І, нахилившися, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов. Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала, і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці... Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував. Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих. І учні вернулися знову до себе. А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу. І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло... І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали... І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус... Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму! Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій! Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого! Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав...
Вiд Iвана 20:1-18 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Першого ж дня тижня Марія Магдалина прийшла вдосвіта, як ще було темно, до гробниці й побачила, що камінь від гробниці відвалений. Тож вона побігла й прибула до Симона-Петра та до другого учня, якого Ісус любив, і каже їм: Забрали Господа з гробниці й невідомо, де Його поклали! Тоді вийшов Петро з іншим учнем, і вони пішли до гробниці. Бігли обидва разом, та інший учень побіг швидше за Петра й прибув першим до гробниці. Нахилившись, побачив, що лежить полотно, однак він не ввійшов. Тут прибув слідом за ним і Симон-Петро; він увійшов до гробниці й побачив, що лежить полотно та хустка, яка була на Його голові; вона лежала не з полотном, але згорнена окремо, в іншому місці. Тоді ж увійшов й інший учень, який прибіг першим до гробниці, — і побачив, і повірив. Оскільки вони ще не знали Писання, що Він мав воскреснути з мертвих. Отже, учні повернулися знову до себе. А Марія стояла надворі біля гробниці й плакала. Плачучи, нахилилася до гробниці й побачила двох ангелів, які сиділи в білому: один у головах, а один у ногах, де лежало тіло Ісуса. Вони сказали їй: Жінко, чому ти плачеш? Відповідає їм: Тому що взяли мого Господа і не знаю, де поклали Його! Сказавши це, вона обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, та не впізнала, що то Ісус. Каже їй Ісус: Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: Пане, якщо Ти Його взяв, то скажи мені, де Ти Його поклав; я заберу Його! Каже їй Ісус: Маріє! Обернувшись, вона каже Йому єврейською мовою: Раввуні! — тобто: Учителю! Каже їй Ісус: Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до [Мого] Отця. Іди до Моїх братів і скажи їм, що Я іду до Мого Отця і вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога! Приходить Марія Магдалина і звіщає учням, що бачила Господа і що Він сказав їй це.
Вiд Iвана 20:1-18 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранцї, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу. Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його. Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу. Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу. І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов. Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно, а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї. Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував. Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути. Пійшли ж тодї ученики знов до себе. Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб, і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове. І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його. І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус. Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи менї, де Його положив, і я Його візьму. Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю. Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого. Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.