Першого ж дня тижня Марія Магдалина прийшла вдосвіта, як ще було темно, до гробниці й побачила, що камінь від гробниці відвалений.
Тож вона побігла й прибула до Симона-Петра та до другого учня, якого Ісус любив, і каже їм: Забрали Господа з гробниці й невідомо, де Його поклали!
Тоді вийшов Петро з іншим учнем, і вони пішли до гробниці.
Бігли обидва разом, та інший учень побіг швидше за Петра й прибув першим до гробниці.
Нахилившись, побачив, що лежить полотно, однак він не ввійшов.
Тут прибув слідом за ним і Симон-Петро; він увійшов до гробниці й побачив, що лежить полотно
та хустка, яка була на Його голові; вона лежала не з полотном, але згорнена окремо, в іншому місці.
Тоді ж увійшов й інший учень, який прибіг першим до гробниці, — і побачив, і повірив.
Оскільки вони ще не знали Писання, що Він мав воскреснути з мертвих.
Отже, учні повернулися знову до себе.
А Марія стояла надворі біля гробниці й плакала. Плачучи, нахилилася до гробниці
й побачила двох ангелів, які сиділи в білому: один у головах, а один у ногах, де лежало тіло Ісуса.
Вони сказали їй: Жінко, чому ти плачеш? Відповідає їм: Тому що взяли мого Господа і не знаю, де поклали Його!
Сказавши це, вона обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, та не впізнала, що то Ісус.
Каже їй Ісус: Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: Пане, якщо Ти Його взяв, то скажи мені, де Ти Його поклав; я заберу Його!
Каже їй Ісус: Маріє! Обернувшись, вона каже Йому єврейською мовою: Раввуні! — тобто: Учителю!
Каже їй Ісус: Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до [Мого] Отця. Іди до Моїх братів і скажи їм, що Я іду до Мого Отця і вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога!
Приходить Марія Магдалина і звіщає учням, що бачила Господа і що Він сказав їй це.