Вiд Iвана 11:33-45
Вiд Iвана 11:33-45 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам, і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися! І закапали сльози Ісусові... А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його! А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер? Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав. Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі... Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! І вийшов померлий, по руках і ногах обв’язаний пасами, а обличчя у нього було перев’язане хусткою... Ісус каже до них: Розв’яжіть його та й пустіть, щоб ходив... І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
Вiд Iвана 11:33-45 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею. Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, — відповіли Йому, — йди подивись». Ісус заплакав. Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!» Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?» І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем. Ісус сказав: «Заберіть цей камінь». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер». Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?» Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене. Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене». Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!» І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде». Багато юдеїв, які прийшли до Марії, побачивши, що Ісус здійснив, повірили в Нього.
Вiд Iвана 11:33-45 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Коли ж Ісус побачив, що плаче вона і плачуть іудеї, які прийшли з нею, то застогнав духом, і стривожився, і сказав: Де ви поклали його? Вони кажуть Йому: Господи, піди й подивися. Ісус просльозився. Тоді іудеї сказали: Бач, як він любив його. А деякі з них сказали: Чи не міг Той, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? Ісус же, знову стогнучи в Собі, приходить до гробниці. Це була печера, і до неї прилягав камінь. Ісус каже: Заберіть камінь. Марфа, сестра померлого, каже Йому: Господи, він уже смердить, бо вже чотири дні, як у гробниці. Ісус каже їй: Чи не сказав Я тобі, що, коли повіриш, побачиш славу Божу? Тоді забрали камінь від печери, де лежав померлий. Ісус же звів очі вгору й сказав: Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене. Я і знав, що Ти завжди чуєш Мене, але сказав це ради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти Мене послав. Сказавши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, виходь! І вийшов померлий, зв’язаний по руках і ногах поховальними пеленами, а обличчя його було обв’язане хусткою. Ісус каже їм: Розв’яжіть його, нехай іде. Тоді багато хто з іудеїв, які прийшли до Марії і побачили, що зробив Ісус, увірували в Нього.
Вiд Iвана 11:33-45 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам, і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися! І закапали сльози Ісусові... А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його! А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер? Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав. Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі... Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! І вийшов померлий, по руках і ногах обв’язаний пасами, а обличчя у нього було перев’язане хусткою... Ісус каже до них: Розв’яжіть його та й пустіть, щоб ходив... І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
Вiд Iвана 11:33-45 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився. І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь! Ісус заплакав. А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його! Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь. Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло! Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу? Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене. Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав! Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити. Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
Вiд Iвана 11:33-45 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся, і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись. І заплакав Ісус. Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його! Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер? Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй. Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому. Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу? Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене. Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав. І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди! І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде. Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.