Буття 7:11-24
Буття 7:11-24 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Потоп почався, коли Ноєві сповнилося шістсот років, на сімнадцятий день другого місяця. Того дня повідкривалися всі джерела великої безодні й розверзлися небесні загати. І страшна злива ринула на землю на сорок днів і сорок ночей. Того ж дня Ной увійшов до ковчега разом зі своїми синами Симом, Хамом та Яфетом, дружиною своєю, а сини зі своїми жінками. Всі вони були в ковчезі, а також усякого виду дикі звірі й свійські тварини, усе живе, що плазує по землі, й птаство небесне. Усіх їх було по парі в Ноєвому ковчезі — кожного виду та всякого створіння, що мало життя в собі. Були вони чоловічої та жіночої статі, як і звелів Ноєві Бог. І Господь зачинив за ними двері ковчега. Потоп на землі тривав 40 днів. Вода піднялась і підняла ковчег високо над поверхнею землі. Вода все прибувала й прибувала, і ковчег плив по поверхні. Вода піднімалася все вище й піднялася так високо, що вкрила найвищі гори під небом. Вода прибувала далі й піднялася над вершинами гір понад п’ятнадцять ліктів. Усе живе на землі загинуло: всі люди, птахи, домашня худоба, дикі звірі, все, що плазувало по землі. Усі живі створіння на землі загинули. Так Бог знищив усе живе. Він стер з лиця землі людей і тварин, плазунів і птахів у небі. Все було знищено на землі. Тільки Ной лишився живий разом з усіма людьми й тваринами, що були з ним у ковчезі. І вкривала вода землю сто п’ятдесят днів.
Буття 7:11-24 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори. І був дощ на землі сорок день і сорок ночей. Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними, вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата. І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя. А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега. І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею. І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води. І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім. На п’ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори. І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина. Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було. І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було. І прибувала вода на землі сто і п’ятдесят день.
Буття 7:11-24 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
На шестисотому році життя Ноя, другого місяця, двадцять сьомого дня місяця, — цього дня відкрилися всі джерела безодні, і повідчинялися загати небесні. І сорок днів та сорок ночей ішов дощ на землю. У той день Ной, сини Ноя — Сим, Хам і Яфет, і дружина Ноя, а з ним — три дружини його синів увійшли в ковчег. І всі звірі за родом, уся худоба за родом, усякий плазун, який повзає по землі, за родом, і всякий птах за родом увійшли в ковчег до Ноя по парах з кожної істоти, в якій є дух життя. І ті, які входили, з кожної істоти ввійшли самець і самиця, — так, як заповів Ноєві Бог. І закрив Господь Бог знадвору ковчег. І був потоп на землі сорок днів і сорок ночей; і прибула вода, і підхопила ковчег, і піднявся він із землі. Вода набирала сили, її надзвичайно побільшало на землі, а ковчег носило по поверхні води. Усе більше і більше прибувала вода на землі й покрила всі високі гори, що були під небом; вода піднялася і покрила всі найвищі гори товщею води в п’ятнадцять ліктів. І вимерло всяке створіння, яке рухається по землі: з птахів, худоби, звірів, і всякий плазун, який повзає по землі, і кожна людина. Тож усе, що має дух життя, — усе, що було на суші, — вимерло. І знищена була всяка істота, яка на поверхні всієї землі, — від людини до худоби, плазунів і небесних птахів, — були вигублені вони із землі. Залишився тільки Ной і ті, хто був з ним у ковчезі. І здіймалася вода над землею сто п’ятдесят днів.
Буття 7:11-24 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
В шести сотьньому роцї Ноягового віку, другого місяця, на сїмнайцятий день місяця, того ж дня, порозверзались усї жерела великої безоднї, і хляби (вікна) небесні повідчинялись. І лило на землю сорок день і сорок ночей. Того дня ввійшов Нояг, Сем, Хам і Яфет, сини Ноягові, і жінка Ноягова і троє жінок синів його з ним у ковчег; Вони і усяка животина по свойму роду, і всяка скотина по кодлу, і усяке лазюче поповза, що човгає по землї по кодлу свойму, і всяке птаство пернате. Поввіходили до Нояга у ковчег по парі усякого тїла, що в йому є живий дух. І входячі були самець і самиця од усякого тїла, як заповідав йому Бог. І зачинив Господь Бог ковчег ізнадвору. І затоплювало землю сорок день, і прибувало води, і підіймало ковчег у гору над землею. І впотужнювалась вода, і прибувала велико на землї, і носився ковчег по водї. І впотужнювалась вода на землї несказанно, і поняла всї високі гори, попід небесами. Прибула понад ними вода на пятнайцять локот, і поняла всї високі гори. І повиздихало всяке тїло, що двигалось по землї, і з птаства і з скотини, і з зьвіра, і з усякого лазючого поповза по землї і всяка людина. Усе, в чого було диханнє і все, що було на сусї, повиздихало. І погинуло все живе, що було на земному лицї, погинуло, і людина і скотина і лазюче поповза, і птаство небесне, і вигублено все те на землї, і зоставсь Нояг один да те, що було з ним у ковчезї. І впотужнювалась вода на землї сто і пятдесять день.