Буття 44:18-34
Буття 44:18-34 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Але Юда підійшов до Йосипа й каже: «Господарю мій, дозволь мені, слузі твоєму мовити слово тобі, мій володарю. Не гнівайся на мене, слугу твого, бо ти як фараон. Мій володар запитав у своїх слуг: „Чи маєте ви батька або брата?” І ми відповіли тобі, господарю: „Ми маємо старого батька й молодшого брата, ще дитину, що народився, коли вже батько був старий. А брат його помер. Отже, він один лишився у матері своєї, і батько так любить його”. Тоді нам, своїм слугам, ти сказав: „Приведіть мені його і дайте подивитись на нього”. Та ми відповіли тобі, мій володарю: „Хлопець не залишить свого батька. Якщо це станеться, то його батько помре”. Ти ж нам, слугам своїм сказав: „Якщо ваш молодший брат не прийде з вами, то не купуватиме ви більше зерна в моїй країні”. Прийшовши до слуги твого, нашого батька, ми розповіли йому все, що ти сказав. І наш батько відповів: „Повертайтеся і придбайте трохи їжі для нас”. Та ми сказали: „Ми не можемо йти туди. Якщо наш молодший брат буде з нами, тоді підемо, бо ми не зможемо побачити того чоловіка, аж доки нашого молодшого брата не буде з нами”. І каже тоді твій слуга, мій батько, нам: „Ви знаєте, що дружина моя Рахиль народила мені двох синів. Один мене покинув, і я сказав тоді: „Напевно, його розірвав на шматки дикий звір”. І більше я його не бачив. Якщо й цього заберете від мене і з ним щось трапиться, то передасте моє сиве волосся в жалобі до могили”. То як же я піду до слуги твого, мого батька, і хлопця не буде зі мною, адже від Веніамина життя його залежить. Як батько побачить, що хлопця немає, він помре. Ми ж, слуги твої, спровадимо слугу твого, нашого батька, засмученого і старого в могилу. Тоді я, слуга твій, взяв на себе відповідальність за хлопця. Я сказав: „Якщо я не приведу його назад до тебе, то буду винен перед батьком своїм усе своє життя”. Тож зараз я благаю тебе, дозволь мені, слузі твоєму, залишитися рабом мого володаря замість хлопця. А він нехай іде разом зі своїми братами. Бо як же я піду до свого батька, якщо хлопця не буде зі мною? Я боюся побачити страждання мого батька».
Буття 44:18-34 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон. Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат? І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить. А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього. І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той. А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого. І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана. А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі. А ми відказали: Не можемо зійти. І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя. Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер. А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу. А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв’язана з душею тією, То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу... Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні! А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!... Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.
Буття 44:18-34 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Юда ж, підійшовши до нього, сказав: Володарю, я благаю! Дозволь твоєму рабові промовити слово до тебе і не прогнівайся на свого раба, адже ти другий після фараона. Володарю, ти запитав своїх рабів, кажучи: Чи маєте батька або брата? І ми сказали володареві: Є в нас старий батько і дитина його старості, — наймолодший у нього; його брат помер, і він один залишився у своєї матері, тож батько полюбив його. Ти сказав своїм рабам: Приведіть його до мене, і я подбаю про нього. Та ми відповіли володареві: Не може юнак залишити батька, бо коли залишить батька, то той помре. Ти ж сказав своїм рабам: Якщо ваш наймолодший брат не прибуде з вами, вам не бачити більше мого обличчя. І вийшло так, що коли ми прийшли до твого раба, — нашого батька, — то сповістили йому слова володаря. І наш батько сказав нам: Ідіть знову й купіть нам трохи хліба. Ми ж відповіли: Не можемо піти! Але підемо тільки тоді, коли наш наймолодший брат піде з нами, оскільки не зможемо побачити обличчя того чоловіка, якщо наймолодшого брата не буде з нами! Тож наш батько, твій раб, сказав нам: Ви знаєте, що двох синів мені народила дружина, і один пішов від мене, і ви сказали, що звір з’їв його, — і я його більше ніколи не бачив; тому, якщо заберете і цього з-перед мого обличчя, і скоїться йому лихо в дорозі, то смутком зведете мою старість до аду. Тепер же, якщо йду до твого раба, — нашого батька, — і юнака з нами нема, а душа того прив’язана до його душі, — і станеться: коли він побачить, що з нами немає юнака, то помре. І твої раби горем зведуть старість твого раба, а нашого батька, до аду. Оскільки твій раб одержав юнака від батька зі словами: Якщо не приведу його до тебе й не поставлю його перед тобою, то матиму гріх перед батьком на всі дні життя. Тому, нехай тепер залишиться твій раб замість хлопця рабом володареві, а юнак нехай іде з братами. Бо як піду до батька, коли з нами немає юнака? Хіба для того, щоби побачити нещастя, яке спіткає мого батька.
Буття 44:18-34 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Приступивши ж до його Юда, каже: Благаю й молю тебе, пане добродїю, дозволь рабові твойму промовити слова в уші пана добродїя свого, і не прогнївись на раба твого; ти ж бо єси з Фараоном рівен. Пане добродїю! Питав єси в рабів твоїх словами: чи маєте отця або брата? І промовили ми панові добродїєві: Є в нас отець старенький і хлопя старощів його, а брат його вмер, він же один остався у матері своєї, і панотець улюбив його. Ти ж мовляв рабам твоїм: Приведїте до мене, щоб я споглянув на його. І відказали ми панові добродїєві: Неможлива річ хлопцеві покинути панотця свого; коли ж покинув би панотця свого, умер би. Ти ж промовив єси до рабів твоїх: Як не прийде брат меньший ваш, більш не бачити мете лиця мого. Сталося ж, як прийшли ми до раба твого, панотця нашого, повідали ми йому слова пана добродїя нашого. Каже ж нам панотець наш: Ідїть, ізнов та купіте трохи збіжа. Ми ж відказали: Не можлива річ ійти! Коли ж брат наш меньший пійде з нами, пійдемо; бо шкода вбачати нам у вічі мужа громадського того, як брат наш меньший та не буде з нами. Каже ж раб твій, панотець наш, до нас: Ви знаєте, що двох уродила менї жена моя. І один пійшов од мене, і казав я: Певно розірвано його на шматтє, та й не бачив його й досї. Коли ж оце візьмете й сього від мене, і станеться йому пригода, зведете старощі мої в смутку на той сьвіт. Тим же то, як пійду я до раба твого, панотця мого, та хлопця не буде з нами? Душа ж бо його та звязана з душею малого, Так станеться таке, що як побачить, що нема хлопця з нами, то певно й раби твої зведуть сиве волоссє раба твого, панотця нашого, смутком в землю. Бо раб твій зробивсь порукою мойму панотцеві за хлопця, і ясив: Коли не приведу його до тебе, так нехай буду непрощений тобі до віку. Тим же то буду тепереньки замість хлопця тобі рабом, а хлопець нехай іде з браттєм своїм. Як бо менї йти до панотця, хлопця ж не буде зо мною? Не мушу вбачати лихої години, що побє панотця мого.