Вихід 13:16-22
Вихід 13:16-22 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов’язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту. І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту. І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні. А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси. І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині. А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі. Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!
Вихід 13:16-22 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Це буде знаком на твоїй руці й пам’яткою між очима твоїми. Бо могутньою Своєю рукою Господь вивів нас із Єгипту». Коли фараон відпустив людей, то Бог не вів їх шляхом до Филистимської землі, хоч то була близька дорога. Бог подумав: «Щоб народ не передумав, побачивши війну й не вернувся до Єгипту». Бог повернув людей до пустелі перед Червоним морем. І вийшли Ізраїлеві діти, споряджені до бою, з Єгипетської землі. Мойсей забрав із собою Йосипові останки, бо той узяв був клятву з Ізраїлевих синів: «Бог напевно прийде до вас, тож мусите забрати з собою звідси мої останки». Вони рушили з Суккота й зупинилися табором в Ефамі на краю пустелі. Господь йшов поперед них удень стовпом хмар, вказуючи їм шлях, а вночі — вогняним стовпом, щоб світити їм, тож вони могли йти і вдень, і вночі. І з-перед народу не зникав ні стовп хмар удень, ні вогняний стовп уночі.
Вихід 13:16-22 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І буде це як знак на твоїй руці — непорушним перед твоїми очима, тому що сильною рукою вивів тебе Господь з Єгипту. Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його дорогою Филистимської землі, хоча було ближче. Оскільки Бог сказав: Щоб часом не каявся народ, коли побачить війну, і не повернувся до Єгипту. І Бог повів народ в обхід, дорогою в пустелю, до Червоного моря, — в п’ятому поколінні вийшли сини Ізраїля з Єгипетської землі. Мойсей забрав із собою кості Йосифа, оскільки Йосиф узяв тверду клятву в Ізраїльських синів, кажучи: Вас неодмінно відвідає Господь, тож ви заберете звідси із собою мої кості! Рушивши із Сокхота, сини Ізраїля отаборилися в Отомі, поблизу пустелі. Бог же вів їх: удень — хмарним стовпом, щоб показувати їм дорогу, а вночі — полум’яним стовпом. Не зникав хмарний стовп вдень і полум’яний стовп вночі з-перед усього народу.
Вихід 13:16-22 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І мусить воно бути знаменнєм на руцї в тебе і повяззю проміж очима твоїми; рукою бо міцною вивів нас Господь із Египецької землї. І сталось, як одпустив Фараон люде, що не повів їх Бог по дорозї до землї Филистимської, хоч вона й близька; бо рече Бог: ато жалкувати муть люде, побачивши войну, та й вернуться в Египет. І повів Бог люде по дорозї до степу Червономорського. І стали сини Ізрайлеві виходити полками із землї Египецької. І забрав Мойсей костї Йосифові з собою; бо клятьбою закляв той сини Ізрайлеві, такою: Навідом навідається до вас Бог, і винесете ви костї мої звідсї з собою. І помандрували вони від Суккотта та й отаборились ув Етамі, уз край степу. Господь же йшов перед ними в день стовпом хмаряним, щоб вести їх по дорозї, а в ночі стовпом огняним, щоб можна було йти й у день і в ночі. Не віднїмав у людей у день стовпа хмаряного, і в ночі стовпа огняного.